5.4. Соціальна структура суспільства та її співвідношення з політикою
Людське суспільство завжди було і є розшарованим, розділеним за безліччю ознак на групи, які розрізняють за ознаками фаху і професії, освіти, відношення до власності, за обставинами життя, походженням, етнічною чи расовою приналежністю тощо.
Людське суспільство завжди було і є розшарованим, розділеним за безліччю ознак на групи, які розрізняють за ознаками фаху і професії, освіти, відношення до власності, за обставинами життя, походженням, етнічною чи расовою приналежністю тощо. Спільність умов життя людей, схожість виконуваних ними функцій тягне за собою подібність інших ознак – способу мислення, сприйняття світу й ставлення до оточення, вартісних домінант, інтересів тощо. Розмаїта сукупність людських особистостей поділяється на певні спільноти – класи, стани, верстви, нації, касти тощо. Це соціальні групи, тобто цілісні соціальні утворення, що виникають об’єктивно і характеризуються сталими зв’язками людей, спільністю їхніх інтересів та властивостей, схожістю ставлення до інших соціальних угруповань, сповідуваних ідеалів, способу життя, тенденцій та перспектив розвитку.
Зв’язок між соціальними та політичними відносинами виявляється через категорію “інтерес”. Інтерес є вираженням певних потреб соціальних груп, задоволення яких необхідно, або, якнайменше, корисно для існування та добробуту групи. Існують інтереси первинні і вторинні, вигадані та об’єктивні.
Політично важливими є інтереси таких соціальних груп:
1) інтереси суспільних класів, що випливають з їх місця у суспільному процесі виробництва та відносин власності;
2) інтереси соціальних прошарків, які повязані з розмаїттям образу життя, прибутків, видів праці тощо;
3) інтереси соціальних станів, що мають різне походження та юридичні права.
4) інтереси національних та етнічних груп;
5) інтереси регіональних спільнот;
6) інтереси демографічних груп (молоді, жінок, пенсіонерів тощо);
7) інтереси релігійних груп.
За всіма цими груповими інтересами держава, безперечно, не повинна забувати існування інтересів окремих особистостей. Втім, держава ніколи не може задовольнити усі інтереси усіх людей. Утопією є також думка про можливість реалізації в повному обсязі інтересів будь-якої окремої соціальної групи, а намагання їх все ж таки реалізувати призводить до суспільної катастрофи, оскільки інші соціальні групи за таким підходом взагалі втрачають право на існування. Соціальна справедливість передбачає гармонійне поєднання різних соціальних інтересів у даному суспільстві.