Національна безпека України: Навчальний посібник

1. Функціонування системи забезпечення національної безпеки України зумовлено сутнісними характеристиками національних інтересів і цілей України, які визначаються її регіональним статусом, історичними традиціями державотворення і толерантності. Водночас низка особливостей, зокрема включення до системи забезпечення національної безпеки недержавної складової, зумовлені внутрішнім станом в країні, формуванням громадянського суспільства, прямуванням до євроатлантичних структур при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу.

2. Система забезпечення національної безпеки не має бути громіздкою, і розгалуженою за багатьма напрямами. Вона має бути чітко побудованою за принципом єдиноначальності і централізації управління. Це сприятиме прийняттю швидких і нестандартних рішень у сфері національної безпеки.

3. Характер і зміст діяльності щодо забезпечення національної безпеки перебуває у безпосередній залежності від тієї геополітичної обстановки, яка склалася. Саме тому необхідним є розроблення комплексу заходів щодо забезпечення стійкого і безпечного розвитку української нації у межах оновленої Концепції національної безпеки.

4. Система управління національною безпекою — 1) система, в якій реалізуються функції управління національною безпекою; 2) система управління, об'єктом якої є національна безпека.

5. Характерними рисами системи управління національною безпекою є: процес забезпечення національної безпеки, який має просторові і часові обмеження; складові, які сприймають вхідні дані, взаємодіють із навколишнім середовищем, здійснюють прямий і зворотній зв'язок і чинять вплив як один на одного, так і на усю систему; зв'язки між елементами та зовнішнім середовищем; наявність суб'єктів управління національною безпекою; існування комплексу методів управління національною безпекою; наявність засобів управління.

6. Основними критеріями ефективності управління національною безпекою є здатність системи управління забезпечувати: 1) процес управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України; 2) ефективне функціонування самої системи управління національною безпекою України.

7. Структурно-функціональний аналіз суб'єктів забезпечення національної безпеки дозволив нам сформувати певну їх ієрархічну систему, критерієм побудови якої слугував рівень включеності та безпосередня роль даного суб'єкта у забезпеченні національної безпеки. Таким чином, дана ієрархія має такий вигляд: 1) Президент України; 2) Рада національної безпеки і оборони України; 3) Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Конституційний Суд України, суди загальною юрисдикції; 4) центральні органи виконавчої влади; 5) місцеві органи виконавчої влади, та органи місцевого самоврядування в межах делегованих Кабінетом Міністрів України повноважень; 6) недержавні організації.

8. Національна безпека забезпечуються не лише силами, а й усіма наявними у країни засобами — політичними, інформаційними, економічними, правовими, воєнними, організаційними і ресурсними на основі послідовної реалізації політики національної безпеки. Засоби забезпечення національної безпеки, тісно переплетені із ресурсами. Основні ресурси забезпечення національної безпеки, пов'язані з інтелектуальним багатством, достатньо високим науково-технічним потенціалом, можливостями її природи і надр, а також цілою низкою інших чинників.

9. Було зроблено висновок про нагальну необхідність формування підсистеми недержавного забезпечення національної безпеки, яка виступатиме своєрідним гарантом дотримання прав і свобод людини, певним механізмом балансу сил, стримування та противаг. Дана система не є конкурентом, навпаки — становить солідний резерв підсистеми державного забезпечення національної безпеки. В' функціонування дозволить гарантувати громадянинові за будь-яких політичних змін мати право на забезпечення власної безпеки. Врешті-решт, маючи право на безпеку, життя, громадянин, згідно з чинним законодавством, вправі сам обирати, хто його має захищати і якими засобами. Громадяни мають право на безпеку, і дана підсистема створює додаткові можливості для його реалізації.

10. Здійснений аналіз поняття системи забезпечення національної безпеки, основ її формування та функціонування, змісту та призначення, мети, завдань, функцій, принципів побудови та функціонування, сил та засобів, а також гарантій ефективного функціонування даної системи уможливив запропонувати таку модель структури даної системи: підсистема державного забезпечення національної безпеки: Президент України; Рада національної безпеки і оборони України; Кабінет міністрів України; Верховна Рада України; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; Конституційний суд України; прокуратура України; цетральиі та місцеві органи виконавчої влади; підсистема недержавного забезпечення національної безпеки: окремі громадяни; органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення; приватний нотаріат; адвокатура; приватні детективні та охоронні агентства; об'єднання громадян; професійні спілки, релігійні організації, політичні партії та організації. За умови функціонування даної моделі системи забезпечення національної безпеки постає необхідність у налагодженні цільової і ресурсної координації соціально-економічних, політичних, інформаційних, воєнних, екологічних та інших заходів, спрямованих на практичну реалізацію синергетичного підходу до розв'язання проблем управління організаційним та самоорганізаційними системами, забезпечення національної безпеки, координації дії усіх суб'єктів системи забезпечення національної безпеки.

11. Головним критерієм ефективності і надійності функціонування системи забезпечення національної безпеки є стійкий розвиток української нації, її національних потреб і національних інтересів, збереження духовних цінностей за різних умов функціонування даної системи, комплексного і системного використання сил та засобів.

12. Головними напрямами діяльності щодо забезпечення національної безпеки є моніторинг стану національної безпеки для вироблення управлінських рішень суб'єктом управління СНБ, забезпечення внутрішньої безпеки, організації оптимального функціонування усіх складових елементів СЗНБ з метою не перевищення ними граничних параметрів і збереження гомеостазису системи.

13. У забезпеченні національної безпеки мають бути задіяні усі засоби та сили. На підставі координації і взаємодії використовуються сили і засоби підсистем державної і недержавної підсистем забезпечення національної безпеки.

14. З метою удосконалення нормативно-правового забезпечення національної безпеки доцільно розглянути питання щодо прийняття та реалізації державної програми, яка б включала методологічно і концептуально оновлену Концепцію національної безпеки України, відповідні сферам життєдіяльності Доктрини національної безпеки, Закони України, програми та плани дій.

15. Питання управління системою забезпечення національної безпеки України тісно пов'язані з якістю інформаційно-аналітичної діяльності у цій сфері. Організація такої роботи стає можливою за наявності єдиного центру, яким пропонується визнати Раду національної безпеки і оборони України, доповнивши її структурним підрозділом по організації управління підсистемою недержавного забезпечення національної безпеки України — Центр недержавного забезпечення національної безпеки України.

16. Аналіз діяльності системи забезпечення національної безпеки уможливив зробити висновок, що головні заходи щодо забезпечення національної безпеки не ґрунтуються на спільній концептуально-методологічній основі. Досі відсутні механізми державного програмного регулювання, які б забезпечували використання синергетичного підходу до розв'язання оперативних, тактичних і стратегічних завдань. Також слід наголосити на відсутності застосування системного підходу до нормативно-правового, наукового, інформаційно-аналітичного, організаційно-управлінського і експертного забезпечення національної безпеки, зокрема діяльності системи її забезпечення.

17. Здійснений нами аналіз даних проведеного нами анкетування, функцій і завдань основних суб'єктів системи забезпечення національної безпеки уможливлює говорити про необхідність перегляду їх функцій при забезпеченні національної безпеки. Зокрема 72 % опитаних нами респондентів оцінили посередньо дії системи забезпечення національної безпеки. Це зумовлено тією обставиною, що багато з них дублюються, що створює паралелізм у роботі і може призводити до неефективності вжиття конкретних заходів з реалізації національних інтересів. Суттєвою через це стає роль Верховної Ради України, яка має створити законодавчі умови для ефективного функціонування підсистеми недержавного забезпечення національної безпеки, що слугуватиме вагомим кроком на шляху побудови громадянського суспільства, формування надійного механізму захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Виявлені причини функціонування неадекватної сучасним загрозам та небезпекам системи забезпечення національної безпеки України, зокрема її функціональної структури, надали можливість запропонувати певні напрями розв'язання даної проблеми: провести аналіз чинного законодавства на предмет функцій та завдань сил забезпечення національної безпеки та усунути дублювання повноважень даних суб'єктів за умови збереження високого рівня національної безпеки у відповідній сфері життєдіяльності; привести у відповідність законодавство,- що регулює суспільні відносини в сфері забезпечення національної безпеки, зокрема — повноваження сил забезпечення національної безпеки і Закону України "Про основи національної безпеки України"; розробити моделі функціональних структур забезпечення національної безпеки по кожній сфері життєдіяльності із визначенням конкретного суб'єкта управління; розробити модель функціональної структури системи забезпечення національної безпеки відповідно до загроз та небезпек на

сучасному етапі розвитку України, з урахуванням необхідності забезпечення пріоритетних національних інтересів. Дана модель має змінюватися і відповідати сучасному стану національної безпеки.

18. Обґрунтовано висновок про кореляційний зв'язок систем національної, регіональної, міжнародної та глобальної безпеки.

19. Важливим напрямом навчально-наукового забезпечення національної безпеки є: організація підготовки кваліфікованих спеціалістів у галузі національної безпеки — управлінців, консультантів, аналітиків; узагальнення і систематизація наукових знань у галузі теорії і практики забезпечення національної безпеки; розроблення цільових комплексних програм забезпечення національної безпеки.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Поняття та зміст системи забезпечення національної безпеки України.

2. Мета завдання і функції системи забезпечення національної безпеки України.

3. Принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки України.

4. Сили та засоби забезпечення національної безпеки України.

5. Структура системи забезпечення національної безпеки України.

6. Поняття та зміст системи управління національною безпекою.

7. Компетенція основних складових системи управління національною безпекою.

8. Структура сил забезпечення національної безпеки України.

Завдання для самопідготовки

1. Окресліть методи дослідження системи управління національною безпекою

2. Опишіть модель системи управління національної безпеки.

3. Розробіть механізм взаємоузгодження інтересів особи, суспільства і держави.