Автор: Ліпкан В.А. | Рік видання: 2009 | Видавець: Київ: КНТ | Кількість сторінок: 576
– (United Nations Organization, UNO) — міжнародна організація, створена в 1945 р. з метою підтримки ...
демократична держава, що спирається на широку соціальну основу і здійснює активну соціальну політику, спрямовану на ...
(state machinery; staff, personell, від лат. apparatus — устаткування) — 1) сукупність органів керування, керівництва; ...
вплив суб'єкта політики на політичну ситуацію з метою забезпечення своїх інтересів; основна ланка будь-якої політичної ...
базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, створюваний для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому ...
Найбільш важливими напрямами діяльності у цій галузі є всебічна оцінка загроз і небезпек, національної уразливості, ідентифікація критичної інфраструктури. У процесі забезпечення інформаційної безпеки важливо розуміти характер, природу, сутність і зміст загроз та небезпек, вміти своєчасно ідентифікувати джерело загрози.
Дії, пов'язані зі забезпечення інформаційної безпеки, мають включати:
• спостереження, аналіз, оцінку і прогноз загроз та небезпек, критичної інфраструктури, ступеню національної уразливості;
• відпрацювання стратегії і тактики, планування попередження нападу, укріплення потенційних зв'язків, вирівнювання ресурсів забезпечення інформаційної безпеки;
? відбір сил і засобів протидії, нейтралізації, недопущення нападу, мінімізації шкоди від нападу;
• дії із забезпечення інформаційної безпеки;
• управління наслідками інциденту (кібератаки, інформаційні операції, інформаційній війни).
Аналіз стану забезпечення інформаційної безпеки показує необхідність удосконалення системи адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Постає потреба у виробленні нових засобів, методів і способів забезпечення інформаційної безпеки державного управління, моніторинг інформаційного середовища, наявності загроз та небезпек.
Удосконалення забезпечення інформаційної безпеки потребує цілеспрямованого вивчення зарубіжного досвіду організації і проведення інформаційних операцій, методів, засобів здійснення кібератак, а також моделювання інформаційних нападів.
Проведений нами аналіз надає можливість стверджувати, що система забезпечення інформаційної безпеки має бути міжвідомчою і ієрархічно організованою. її структура і організація має відповідати структурі державного управління з чіткою координацією дій окремих сегментів.
Організація ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки передбачає централізоване управління із конкретними відомчо-розпорядницькими функціями, які забезпечують моніторинг і контроль за усіма компонентами національного інформаційного простору. Система забезпечення інформаційної безпеки має у будь-яких ситуаціях скоординованої багатобічної і багатоаспектної інформаційної операції володіти здатністю зберігати важливі параметри свого функціонування, тобто підтримувати стан гомеостазису.
У цілому систему забезпечення інформаційної безпеки можна представити крізь наступні компоненти:
• концептуальні положення державної політики національної безпеки в інформаційній сфері;
• цілі та завдання як відображення об'єктивних потреб особи, суспільства і держави в реалізації своїх інтересів;
• загрози і небезпеки, уразливість і критична інфраструктура, яка потребує найбільшого захисту;
• ресурси, сили і засоби забезпечення інформаційної безпеки, які створюються відповідно до законодавства України;
• суб'єкти, які забезпечують інформаційну безпеку на державному, регіональному і локальному рівнях;
• дотримання вимог інформаційної безпеки громадянами і суб'єктами України;
- стан інформаційних інфраструктур України і міжнародної спільноти;
- забезпеченість технічної, технологічної, інформаційної незалежності України в інформаційних телекомунікаціях.
Інформаційна безпека України як соціально-політичне явище включає в себе багато окремих складових і е сукупним процесом, який потенційно містить чисельні загрози та небезпеки, а також шляхи управління ними. Сучасна українська соціально-економічна ситуація, недосконалість організації державної влади і громадянського суспільства, загострення міжнародних і міжнаціональних проблем створюють широкий спектр внутрішніх і зовнішніх загроз інформаційній безпеці країни. Рівень розвитку і модернізації інформаційного простору визначає статус держави на геополітичній арені, а також необхідні умови для забезпечення її національної безпеки.
Інформаційна безпека — поняття комплексне, а отже, і забезпечена вона може бути лише за допомогою комплексного підходу, що є відлунням проблем забезпечення інформаційної безпеки в якості міждисциплінарних, комплексних і системних.
Управління забезпеченням інформаційної безпеки в цілому є однією з важливих функцій держави. Його сутність полягає в забезпеченні скоординованої національної стратегії на державному, регіональних і локальних рівнях при взаємоузгодженому розподілу обов'язків нормативно-правого, інформаційного, морально-психологічного, документацій його і ресурсного забезпечення. З боку держави необхідно постійно здійснювати співставлення загроз і небезпек із наявними ресурсами щодо управління ними. Потрібна всебічна деталізація прав, обов'язків, повноважень і відповідальності усіх складових системи управління національною безпекою. Важливо на додаток до тих функцій, що вже містяться у державному реєстрі, створити нові класифікатори функцій органів виконавчої влади на всіх рівнях системи державного управління стосовно питань забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки.
Виняткове значення має зміцнення нормативно-правової бази функціонування інформаційного середовища, діяльності по забезпеченню інформаційної безпеки. Ми дійшли висновку, що динамізм відносин в інформаційній сфері постійно випереджає розвиток суспільної правосвідомості, встановлені регулятори суспільних відносин, ускладнює створення стабільної правової регламентації. Відставання, недосконалість нормативно-правової бази дозволяє окремим суб'єктам реалізовувати свої протиправні наміри і можливості в інформаційній сфері щодо широкого спектра інтересів інших як суб'єктів, так і об'єктів національної безпеки.
Безперечним є удосконалення нормативно-правової бази забезпечення інформаційної безпеки України, яке б відповідало не лише міжнародним стандартам, а передусім українським національним інтересам в інформаційній сфері. При чому важливою є не стільки статика окремих нормативно-правових актів, скільки динаміка доповнень, яка б містила механізми генерації нових рішень, проектів, що дозволяють діяти в темпі, які диктує інформаційне суспільство.
Україна потребує такі нормативно-правові акти, які б упорядкували відносини з формування і ведення інформаційних ресурсів державного, регіонального і локального рівнів. Актуальним є нормативне закріплення орієнтації державних і суспільних інформаційних ресурсів на діяльність органів державного управління. Також потребують вирішення проблеми правового регулювання інформаційних технологій, які створюють інфраструктуру інформаційного суспільства, питання інтелектуальної власності в сфері інформаційних відносин. Необхідні нормативно-правові акти, які б регулювали суспільні відносини в сфері обліку та моніторингу в інформаційній сфері.
Слід законодавчо встановити затверджені положення: про обов'язковий склад і основну технічну комплектацію виробничих і корпоративних мереж, які впливають на стан інформаційної безпеки;
про обов'язкові вимоги по інформаційній безпеці систем, програмного і апаратного забезпечення; про безпечне ведення бізнесу із використанням нових інформаційних технологій і глобальних інформаційних мереж.
Потребують подальшого вирішення питання щодо розробки комплексу інформаційних стандартів із урахуванням забезпечення інформаційної безпеки, розвиток системи сертифікації інформаційних продуктів, систем і послуг, створення системи ліцензування діяльності організацій по окремих напрямах формування єдиного інформаційного простору України.
Усе це уможливлюється із розробленням і прийняттям Концепції національної безпеки України і відповідно Доктрини інформаційної безпеки як керівного документу для усіх законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини в сфері забезпечення інформаційної безпеки.
Контрольні запитання для самоперевірки
1. Поняття та зміст інформаційної безпеки.
2. Стан правового забезпечення інформаційної безпеки України.
3. Основні загрози національній безпеці в інформаційній сфері на сучасному етапі розвитку України.
4. Зміст системи інформаційної безпеки.
5. Мета та завдання системи забезпечення інформаційної безпеки.
6. Основні напрями державної політики національної безпеки в інформаційній сфері.
Завдання для самопідготовки
1. Розробити проект Доктрини інформаційної безпеки.
2. Характер ті зміст сучасних інформаційних війн.
3. Інформаційні аспекти боротьби з техногенним тероризмом.