Національна безпека України: Навчальний посібник

Україна в черговий раз перебуває у стадії становлення. Процес створення єдиної вертикалі державної влади ще не завершений. Рішення найвищих органів державної влади виконуються не повністю, а в окремих випадках і зовсім ігноруються. Слабкість державної влади негативно позначається на стані системи воєнної безпеки.

У даний час відвертість і доступність практично всіх нормативних правових актів, що регулюють різні сторони діяльності в області забезпечення воєнної безпеки, дозволяє ознайомитися, а за необхідності і глибоко вивчити їх.

Аналіз існуючих законів і нормативних правових актів показує:

• по-перше, практично всі закони (нормативні правові акти) е лише зборами норм, що встановлюють правове положення (статус) конкретних спецслужб. Вони побудовані приблизно за одною схемою: правова основа діяльності даного органу, його завдання, коло повноважень (права і обов'язки), правове положення співробітників (соціальні гарантії і пільги), система контролю і нагляду за діяльністю даного органу;

• по-друге, багато прийнятих до виконання законів і нормативні правові акти є лише документами загального характеру, а зміст дозволяє іноді подвійно їх тлумачити. У них відсутній порядок конкретних дій, алгоритм реалізації, що призводить подеколи до утруднення в їх реалізації;

• по-третє, ряд чинних законів і нормативно-правових актів державного масштабу є документами, розробленими без можливого прогнозу розвитку країни, обстановки, що складається як зовні, так і усередині держави, відповідності національним інтересам і не проголошеному зовнішньополітичному курсу;

• по-четверте, в документах різних відомств положення, підходи до рішення і основні принципи носять подеколи суперечливий характер;

• по-п'яте, частина прийнятих законів і нормативно-правових актів не діють, оскільки відсутній механізм їх реалізації;

• по-шосте, зважаючи на часте порушення послідовності розробки і ухвалення ряду законів і нормативних правових актів, відбувається неузгодженість в діях державних структур з питань забезпечення воєнної безпеки. Даний недолік обумовлений відсутністю остаточно сформульованих мети — порядку розробки системи законодавчих актів з питань забезпечення національної безпеки в цілому, і питань забезпечення воєнної безпеки зокрема, а також єдиного керівництва з боку держави в питаннях розробки, ухвалення і реалізації нормативних правових актів.

Аналіз діяльності державних органів і громадських організацій по забезпеченню воєнної безпеки дає можливість дійти висновків, що:

• функціонування практично всіх органів і організацій носить роз'єднаний характер, оскільки немає чітко сформульованої концепції їх спільної діяльності в системі воєнної безпеки;

• нерідко при рішенні питань забезпечення воєнної безпеки відсутня координація з боку держави;

• часто відомчі інтереси при рішенні питань забезпечення воєнної безпеки переважають над інтересами спільно вирішуваної задачі;

• недосконалість законодавчої і нормативної бази, регламентуючих діяльність органів і організацій, несприятливо позначається на вирішенні проблем воєнної безпеки;

• некомпетентність дуже часто змінюваних керівників, відсутність у них практичних навиків веде до зниження ефективності рішення практичних питань забезпечення воєнної безпеки;

• низька якість аналізу і прогнозування розвитку подій як усередині країни, так і на міжнародній арені, здійснюване відповідними структурами, призводить до серйозніших наслідків їх розвитку, а часто — появі значних людських жертв.

На стан воєнної безпеки країни негативно впливає нестійкість функціонування вітчизняної економіки, зниження науково-технічного потенціалу. Сьогодні економічні можливості воєнної безпеки України обмежені за багатьма параметрами. Особливо небезпечно катастрофічне зниження рівня валового внутрішнього продукту. Економічний фундамент системи воєнної безпеки країни підривається і невизначеністю характеру взаємин власників підприємств різних форм власності з елементами цієї системи.

У критичному стані перебуває виробничо-технологічний потенціал оборонної промисловості. Відсутність фінансування фактично блокує створення зброї нового покоління. При існуючому рівні фінансування, через 2-3 роки можуть бути втрачені сучасні технології, висококваліфіковані фахівці. Підприємства оборонного промислового комплексу в цілому будуть не здатні проводити озброєння і військову техніку.

Таким чином, аналіз стану законодавчої бази і практичних дій державних органів і громадських організацій в питаннях забезпечення воєнної безпеки, сьогоднішнього соціально-політичного і економічного стану України надає можливість стверджувати, що на даний час вельми необхідним є процес глибокої перебудови системи забезпечення воєнної безпеки України, котрий ґрунтується на удосконаленні як законодавчої бази України, так і практичної діяльності органів державної влади і громадських організацій.

Аналіз ходу військового будівництва показує, що різні компоненти воєнної організації до останнього часу існували і розвивалися автономно, без належної координації з боку держави. Паралелізм і дублювання, розрізненість, роз'єднаність систем управління і зв'язку, технічного і тилового забезпечення, інфраструктури, подеколи містечковий підхід до вирішення загальнодержавних задач привели до диспропорцій, нераціональних витрат, збільшення складу і чисельності різноманітних військ і військових формувань при загальному зниженні ефективності рішення задач оборони і безпеки. Збереження подібних підходів до військового будівництва суперечить вимозі проведення єдиної державної політики в області оборони.

Основними чинниками, що впливають на бойову здатність і бойову готовність Збройних сил України є: оснащеність озброєнням, військовою технікою і їх якісний стан, укомплектованість особовим складом і ступінь його навченої, наявність і стан запасів матеріальних засобів, а також стан мобілізаційних ресурсів.

Таким чином можна дійти висновку: можливості України зокрема її Збройних сил по запобіганню і силовому припиненню воєнних загроз постійно знижуються.

Висновки

1. Найважливішим елементом воєнної безпеки України є система забезпечення воєнної безпеки, під якою розуміється механізм, що перетворює прийняту державою стратегію у області воєнної безпеки на скоординовану діяльність конкретних відомств, організацій, громадських об'єднань і громадян на основі чинного законодавства.

2. Забезпечення воєнної безпеки держави сьогодні залежить не тільки від наявності адекватного вірогідному супротивнику власного військового потенціалу, але і все більш базується на якісно інших чинниках, перш за все економічного, інформаційного, технологічного, політичного і соціального характеру.

3. Система воєнної безпеки органічно вписана в загальну систему національної безпеки, схильна до впливу внутрішніх і зовнішніх загроз, реалізується через різні форми і способи дій складових її елементів, базується на законодавчому забезпечення воєнної безпеки.

4. Важливу роль в системі забезпечення воєнної безпеки відіграє наявність єдиного органу, що здійснює координацію діяльності елементів системи.

5. Існуюча система забезпечення воєнної безпеки не в повному обсязі вирішує поставлені перед нею задачі і потребує оптимізації. Можливості країни і її Збройних сил по запобіганню і силовому припиненню воєнних загроз Україні та її союзникам продовжують неухильно знижуватися.