Соціологія: пер. с англ.

Існування та число рухів "тисячолітників" чітко доводить, що релігія часто інспірує активну діяльність і суспільні зміни. Група "тисячолітників" зазвичай очікує негайного колективного порятунку для віруючих або через якісь катастрофічні зміни, що невдовзі настануть, або через повернення до Золотого віку, що нібито мав місце в минулому. Термін "millenarian" (тисячолітній) походить від "millenium" (тисячолітнього царства Христового, яке пророкується в Біблії). Рухи "тисячолітників" тісно пов'язані з історією християнства. Вони спостерігались у великих масштабах двічі — у минулому серед бідняків Заходу, а згодом в інших частинах світу серед населення колонізованих країн.

Послідовники Йоахима

Один із рухів "тисячолітників" у середньовічній Європі, що був відомий під назвою "йоахимізму", досяг свого розквіту в XIII столітті (Cohn, 1970а, 1970b). У цей період економічна могутність Європи зростала швидкими темпами, і панівна католицька церква багатшала. Багато абатів перетворили свої монастирі на розкішні замки, єпископи будували палаци, де жили в розкошах, як великі феодали, а папи утримували великий почет. Йоахимізм виник як протест проти цих тенденцій в офіційній церкві.

У середині ХПІ століття багато ченців-францисканців (орден яких наголошував на відмові від матеріальних благ і багатства) почали протестувати проти продажу індульгенцій служителями церкви, їхній рух керувався пророчими писаннями абата Йоахима Фіорійського, котрий помер п'ятдесятьма роками раніше. Писання Йоахима використали для пророцтва, що в 1260 році "віруючі", як вони себе називали, увійдуть до Третьої і останньої доби Царства Христового. Тоді почнеться тисячоліття єднання всіх людей, незалежно від їхніх попередніх релігійних поглядів, у служінні Христу та в добровільній бідності. Прорікалося, що існуючу церкву буде розпущено, а служителів вигублено німецьким імператором.

Коли 1260-й рік минув, а пророцтво не збулося, дата "тисячоліття" переносилася знову й знову. Запал послідовників Йоахима не пригасав. Осуджені верхівкою церкви, йоахиміти почали називати офіційну церкву "вавілонською шльондрою", а папу — "антихристом" та "апокаліптичним звіром". За їхніми сподіваннями, Спаситель мав з'явитися з їхніх лав і зійти на папський трон як "ангельський Папа", обраний Богом для навернення усього світу до життя в добровільній бідності. Одну з груп цього руху очолював Фра Дольчіно; маючи понад тисячу озброєних чоловіків, він вів війну проти папської армії в Північній Італії, аж поки його військо не зазнало поразки і не було винищено до ноги. Дольчіно було спалено на вогнищі як єретика, проте ще багато років потому виникали інші групи, що керувалися його ідеями.

Танець духів

Цілком відмінним прикладом руху "тисячолітників" є культ "танцю духів", що виник наприкінці XIX століття серед племен індіанців Північної Америки. їхні пророки говорили про прихід загальної катастрофи, що знаменуватиме тисячоліття, коли бурі, землетруси, вихори й повені знищать усіх білих завойовників. Індіанці виживуть, щоби знову побачити прерії, на яких пастимуться стада бізонів та іншої дичини. Після катастрофи всі етнічні відмінності зникнуть, а всі білі, що прибуватимуть на цю землю, житимуть у дружбі з індіанцями. Ритуал "танцю духів" поширювався у цій місцевості від громади до громади, так само, як пізніше поширювалися релігійні культи в Новій Гвінеї, від одного поселення до іншого. Ритуали "танцю духів", до яких входили співи, наспіви та входження у стан, подібний до трансу, частково ґрунтувалися на ідеях, запозичених у християнства, а частково — на традиціях "танцю сонця", поширеного серед індіанців до появи білих людей. "Танець духів" припинив існування після різанини біля Вундед Ні, в якій білі солдати винищили 370 індіанських чоловіків, жінок і дітей.

Природа рухів "тисячолітників "

Чому відбуваються рухи "тисячолітників"? Можна назвати кілька причин, більшість з яких взаємопов'язані. Практично у всіх випадках спостерігається діяльність пророків ("натхненних" вождів або учителів), котрі ведуть наступ на усталені релігійні ідеї і проголошують необхідність їх відродження. Вони здобувають прихильників, якщо їм вдається втілити в слова невиразні почуття інших і якщо вони пробудять емоції, що спонукатимуть людей до дій. Пророцтво завжди тісно пов'язувалося з релігіями спасіння, особливо з християнством, і більшість лідерів рухів "тисячолітників" у колонізованих місцевостях зналися на християнських обрядах та віруваннях. Багато з них навіть були місіонерами, що обернули віру, до якої їх навернули, проти своїх учителів.

Рухи "тисячолітників" часто виникають там, де спостерігається радикальна зміна культури або раптовий сплеск бідності (Worsley, 1970). Вони, як правило, приваблюють людей, котрі внаслідок цих змін почуваються глибоко знедоленими, а тому вже не миряться зі своїм становищем, як раніше. У середньовічній Європі рухи "тисячолітників" часто були останнім виходом для тих, хто зненацька збідніли. Наприклад, селяни в голодні часи тягнулися до пророків, котрі обіцяли картину "світу навпаки", де земля, врешті-решт, належатиме біднякам. Рухи "тисячолітників" серед колонізованого населення, як правило, виникали тоді, коли, під впливом західних колонізаторів, руйнувалася традиційна культура, як це було у випадку з "танцем духів".

Іноді "тисячолітництво" трактувалося як повстання бідняків проти привілейованих класів (Lantenari, 1963), або пригноблених проти можновладців, і в багатьох випадках це справді було так. Проте при цьому дійсність надмірно спрощується: деякі рухи "тисячолітників", такі як рух послідовників Йоахима, були зумовлені чинниками і почуттями, що спершу мали мало спільного з матеріальним зубожінням.