Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Англійське слово "control" використовується для процесів управління в технічних системах і пристроях і більше відповідає поняттю автоматичного управління і регулювання, тоді як слово "management" використовується для характеристики процесів управління в організаційно-економічних і соціальних системах.

В найширшому значенні під управлінням розуміють систематично здійснюваний, свідомий, цілеспрямований вплив людей на соціальну систему в цілому або на її ланки на основі пізнання і використання об'єктивних закономірностей і тенденцій на користь забезпечення оптимального функціонування, розвитку суспільства і досягнення поставлених цілей.

Вищою кінцевою ціллю управління є оптимізація функціонування системи, отримання можливо більшого корисного ефекту при якнайменших зусиллях і витратах.

Управління — це процес, шо відображає послідовну зміну станів системи, просторово-часові характеристики її динаміки. В найспрощенішому розумінні, процес управління — це діяльність керівника в підлеглому йому колективі, за допомогою якої відбувається з'єднання праці членів цього колективу.

Процес управління — це єдність перервності і неперервності, з'єднання поточних розпоряджень керівника (дискретний процес) постійно діючих регламентів і нормативів (неперервний процес).

Управлінські функції виконуються за допомогою спеціальних інструментів управління, які представляють собою сукупність важелів дії суб'єкта управління на об'єкт. З їхньою допомогою об'єкт можна спонукати виконувати управлінські команди. Управлінські інструменти підрозділяються на:

економічні (вплив на матеріальні інтереси членів організації);

соціально-психологічні (створення мотивації до активної творчої діяльності);

соціокультурні (формування і використання культурних традицій і норм);

організаційні (створення організаційних зв'язків, розподіл функцій, прав, обов'язків).

Сутність управління розкривається через його функції, до яких можна віднести наступні:

Прогнозування за допомогою засобів логічного, соціологічного, статистичного, економічного характеру. На основі висновків стосовно всеосяжних кінцевих тенденцій розвитку, прогнозуван- ня дає можливість розробляти багатоваріантні моделі майбутнього, розкриває внутрішні взаємозв'язки і чинники, що впливають на суспільний розвиток, дозволяє не тільки формулювати найбільш важливі завдання, але і шукати шляхи їх розв'язання.

Планування — це процес підготовки сукупності рішень для дій в майбутньому, спрямованих на досягнення цілей за допомогою оптимальних засобів. За допомогою планування досягається координація зусиль всіх працівників на виконання поставлених цілей. Планування — основа всіх управлінських функцій.

Робота з інформацією представляє собою одну із стадій управлінського процесу, адже саме інформація дозволяє правильно орієнтуватися в мінливій обстановці, сприймати і аналізувати її, намічати найдоцільніші управлінські дії. Тому істотне значення має не тільки вивчення всієї системи інформації, але і її класифікація за змістом (політична, економічна, правова і т.п.); вивчення принципів роботи з інформацією (об'єктивність, своєчасність, відповідність характеру функцій суб'єкта керівника, правильне співвідношення між первинною і вторинною інформацією); вивчення носіїв інформації (правові акти, матеріали преси, перфокарти, магнітні стрічки тощо).

Управлінське рішення, яке є початковим пунктом руху в процесі управління, адже весь управлінський цикл ніби підкоряється загальному задуму розв'язання. Рішення має директивно-владну форму.

Організація — такий вид управлінських дій, який пов'язаний з формуванням структури керівної і керованої системи. Йдеться про формування органів управління, їх структури, персоналу, про правову регламентацію, матеріальне забезпечення, наукову організацію праці, соціологію малих груп і таке інше. Таке впорядкування перерахованих напрямів об'єму робіт виступає, у відомому значенні, початковою умовою для забезпечення процесу функціонування суб'єктів і об'єктів управління.

Регулювання і координація, що дозволяє постійно підтримувати стан впорядкованості системи в цілому, її якісної визначеності. Регулювання як функція управління покликано постійно зменшувати "ентропію", витісняти процес дезорганізації процесом управління, а координація — забезпечувати правильне співвідношення різних ділянок, суб'єктів процесу управління.

Контроль і оцінка результатів управлінських рішень. Завдяки перевірці виконання ухвалених рішень і всебічному контролю їх виконання, аналізується реальна обстановка в керованій системі, встановлюється ступінь її відхилення. Завдяки наявності зворотних зв'язків керованих і керівних систем, на основі системи контролю і системи аналізу інформації, що поступає, з урахуванням науково обґрунтованих критеріїв оцінки, можна не тільки врахувати зміни, що відбуваються, але і підготувати нові рішення для здійснення подальшого процесу управління.