Автор: Юрій М.Ф. | Рік видання: 2006 | Видавець: Київ: Дакор | Кількість сторінок: 460
Чому в сучасній Україні стає усе більше віруючих? Чи справедливе українське народне прислів'я "Бог один, але молільники неоднакові"? Чи збігаються десять заповідей із сучасними моральними нормами? Чи буде XXI століття часом переваги ісламу?
Про виникнення й особливості світових релігій: буддизму, християнства й ісламу (з курсу історії).
Однією з найдавніших форм культури є релігія. На уроках історії і з попередніх розділів даного курсу ви довідалися, що релігійні уявлення людей зародилися в далекій давнині. Як і релігійні обряди, культи, вони відрізнялися великою розмаїтістю. Важливою віхою в історії людства стала поява світових релігій: буддизму, християнства, ісламу.
На певній стадії розвитку релігії виникає церква, у лоні якої складається духовна ієрархія, з'являються священики. Церква поєднує віруючих одного віросповідання, розробляє єдині норми їхнього поведінки.
Досвід дослідження феномена релігії показав, що намагатися придумати одне вичерпне ЇЇ визначення - справа безперспективна. Для прикладу візьмемо таке розповсюджене визначення релігії, як віра в Бога чи надприродне. Розглядаючи його, один з відомих вітчизняних дослідників релігійного досвіду зауважує, що в ряді релігійних вчень віра в Бога відсутня і акцент робиться на абсолютні можливості, закладені в самій людині (наприклад, у чань-буддизмі). Так, у Китаї при наявності найцікавіших релігійних традицій у мові немає слова "Бог". Що ж стосується віри в надприродне, то під це визначення, строю говорячи, попадають тільки іудаїзм, християнство й іслам, де Бог цілком позамежний і непорівнянний з нашим світом. У багатьох же інших релігійних традиціях надприродне просто не існує, оскільки боги, люди.
тваринні й інші істоти володіють однією і тією ж природою, як, наприклад, у релігії Древнього Єгипту. Крім того, сам цей термін історично дуже рухливий і багато чого з того, що зовсім природно для пересічної людини в XXI ст., було абсолютно надприродним для найвизначніших учених XVII ст. У свій час В.І. Вернадський помітив: "Те, що вчора здавалося науково неможливим, завтра може виявитися науково необхідним".
При уважному розгляді і багато інших "точних" визначень релігії виявляються абсолютно неточними. Так, визначення релігійної віри як обов'язково хибної з погляду логіки виявляється неправильним стосовно середньовічних теологів, що саме займалися логічними доказами Божественного буття. Так що ж дозволяє поєднувати незліченну кількість абсолютно різних культів, вірувань тощо під єдиним терміном "релігія"? До пояснення цього можна підійти формально, сказавши, що всі релігійні системи містять у собі певні заборони і дозволи, ритуал, тексти, що розглядаються як священні, шанування засновника тощо. Але це зовні подібні моменти, які не говорять нічого про подібність по суті.
Галілео Галілей, визначаючи різницю між наукою і релігією, сказав: "Релігія учить про те, як зійти на небо, а не про те, як воно обертається". "Зійти на небо" - у цих словах розкривається суть релігії. Не випадково всі її види так чи інакше пов'язані з поняттям "шлях". Вона - шлях і одночасно заклик цим шляхом йти, заклик вийти за межі обмеженого людського існування і стати чимось великим, набувши при цьому незмірно більших можливостей. "Якби було у вас віри на гірчичне зерно, - говорив учням Христос, -ви могли б рухати горами". Особлива ритуальна практика (наприклад, аскеза і молитва в християнстві, медитація і психофізичний тренінг у буддизмі) у всіх релігійних системах покликана дати людині можливість такого перетворення. І це один із найістотніших моментів, що поєднує усі види релігійного досвіду людства.