Політологія: Навчально-методичний комплекс

Тема 26. ПОЛІТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

1. Сутність політичного прогнозування та його основні етапи.

2. Принципи і методи політичного прогнозування.

3. Політичний прогноз і футурологія.

Методичні рекомендації

1.Людство завжди прагне більше знати про свої майбутнє. Реалізації прагнень сприяє прогностика — наука, що охоплює методологію дослідження динаміки та перспектив розвитку різноманітних процесів і явищ соціального життя. Політичне прогнозування — наукове дослідження (передбачення) перспектив конкретного політичного суб'єкта, політичної ситуації та політичного процесу загалом. Тому розгляд цього питання слід розпочати з методології політичного прогнозування. Насамперед слід акцентувати увагу на:

•  раціональному та ірраціональному в політичній науці та практиці;

•  передбачуваному і непередбачуваному в політиці;

•  співвідношенні загальних та спеціальних методів передбачення політичного поступу;

•  врахуванні змін стадій стабільності та кризових обставин;

•  багатоваріантності та альтернативності шляхів та можливостей соціально-політичного розвитку;

•  внутрішньополітичному та зовнішньополітичному прогнозуванні, на сферах та типах політичного прогнозування.

2.Далі слід розглянути принципи (альтернативності, системності, безперервності, верифікації) і методи (відомо понад 150 методів) прогнозування. Зокрема, звернути увагу на таю методи, які на практиці довели свою ефективність (колективної експертної оцінки, «мізкова атака», метод «Дельфи», побудови сценаріїв, екстраполяції моделювання тощо).

3.Оскільки вироблення прогнозу — складний і порівняно тривалий процес, то складається воно з кількох етапів. Було б логічним завершити розгляд цього питання аналізом основних етапів вироблення прогнозу і з'ясуванням критеріїв його ефективності. Особливу увагу слід звернути на відмінності прогнозу від утопій та футурологічних концепцій.

Основні поняття та категорії

Види прогнозів за строками — оперативні (до 1 місяця); короткострокові (до 5 років); середньострокові (від 5 до 15 років); довгострокові (до ЗО років).

Внутрішньополітичне прогнозування — прогнозування всієї сфери внутрішньої політики. Воно пов'язане з оцінками як конкретних політичних подій, так політичних процесів у діяльності самих політичних інститутів суспільства.

Зовнішньополітичне прогнозування — сфера оцінок міжнародних відносин і зовнішньої політики, політичної обстановки у світі і тенденцій та факторів їх розвитку.

Інструментарій прогнозування — система організаційно-технічних елементів, які забезпечують високу якість прогнозу. Це різноманітні види анкетування, кількісні і якісні методи оцінки даних опитувань суспільної думки, спеціальні системи передбачення.

Наукове передбачення — таке знання про невідоме, яке ґрунтується на вже відомому знанні про суть цікавлячих нас явищ і процесів та про тенденції їх подальшого розвитку; спирається на знання реальних взаємозв'язків, а не на містику. І все ж наукове передбачення — це ймовірне знання і не претендує на абсолютну істину.

Нормативний прогноз — передбачення бажаного стану об'єкта дослідження на основі раніше заданих норм, ідеалів, стимулів цілей; описує шляхи і засоби досягнення бажаного.

Політичне прогнозування — наукове дослідження (передбачення) перспектив конкретного політичного суб'єкта, політичної ситуації та політичного процесу. П.п. — обов'язкова умова успішної політичної діяльності. Значення П.п. полягає не тільки в тому, що від нього залежить ефективність політичної діяльності, рішень та акцій, які приймаються, а й у тому, що за самою суттю П.п. започаткована політична оцінка, яка з необхідністю грунтується на усвідомленні політичних інтересів певних соціальних груп. Світова практика свідчить: точне прогнозування в політичній сфері, як правило, залежить від багатьох факторів та умов, які визначають політичну діяльність і швидко змінюються. П.п. — короткочасне і стосується процесів, у яких помітно проявились одна або кілька тенденцій.

Політичний міф — віра в майбутнє, пов'язане з реалізацією конкретної політичної програми. Кожний політичний рух розробляє свій міф, що має прийматися як надія, яка наповнює сенсом колективні дії.

Пошуковий прогноз — описання можливого стану того чи іншого політичного явища, процесу, події в майбутньому, виходячи з умови збереження існуючих тенденцій.

Прогноз — науково-обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і строки їх здійснення.

Прогнозування — упереджаюче відображення дійсності; одна з головних функцій людської свідомості. Це спеціальні наукові дослідження конкретних процесів, явищ, подій, у підсумку яких з одних, уже відомих даних про минуле і сучасне, отримуємо уявлення про можливі стани прогнозованого об'єкта, тобто отримуємо інші знання.

Утопія — своєрідний вид науково-художньої творчості, соціального проектування, які дозволяють створювати образи бажаного або небажаного у майбутньому; процес мислення, який оперує ідеями, звернутими в ідеальне, фантастичне майбутнє.

Футурологія — область теоретичних досліджень, наукових знань, соціальних прогнозів і передбачень про майбутнє людства; прогнози песимістичні і оптимістичні.

Питання для дискусії

1. Чим визначається на сучасному етапі розвитку суспільства роль прогнозування в управлінні соціально-політичними процесами?

2.Якщо є відмінності між прогностикою і футурологією, то в чому їх суть?

3.У яких випадках застосовується метод екстраполяції і в яких — метод імітаційного моделювання? У чому їх особливості і популярність?

4. Як співвідносяться загальні та спеціальні методи передбачення політичного поступу?

5.Які основні типи політичних прогнозів ви знаєте?

Теми рефератів

1. Методи в політичному прогнозуванні.

2. Принципи політичного прогнозування.

3. Значення наукового політичного прогнозування в умовах реформування українського суспільства.

4. Перспективи передбачуваного розвитку національних держав.

5. Майбутнє України в нових геополітичних реаліях.

6. Україна і Росія: чинники відчудження і зближення на початку XXI ст.

Питання для самоконтролю

1. У чому необхідність політичного прогнозування?

2. Наскільки підтверджуються політичні прогнози? Який із прогнозів може бути найбільш точним?

3. У чому суть методу колективної експертної оцінки і методу «Дельфі»?

4. Беручи за основу діяльність найпопулярніших українських політичних лідерів, обґрунтуйте перемогу одного з них на майбутніх президентських виборах.

5. У чому полягають основні завдання політичного прогнозування?

Питання до заліку

1. Об'єктивні основи та умови політичного прогнозування.

2. Аналіз особливостей внутрішньополітичного і зовнішньополітичного прогнозування.

3.Сфери та типи політичних прогнозів.

4. Оперативні та довгострокові прогнози в політичному процесі.

5. Футурологія і прогноз: сценарії майбутнього людства.

Питання до іспиту

1. Політичне прогнозування: поняття та сутність.

2. Принципи і методи політичного прогнозування.

3. Основні етапи розробки політичного прогнозу.

4. Прогноз і утопія: спільне і відмінне.

5.Сформулюйте перспективи передбачуваного розвитку України на 5— 10 років.

Завдання для самостійної роботи

1. У чому полягає сутність політичного прогнозування?

2. Порівняйте суспільно-політичні перспективи західного і незахідного шляхів світового суспільно-політичного розвитку.

3. Що являють собою пошуковий і нормативний прогнози? У чому їх особливості?

4. Проблеми конкретності і точності прогнозу.

5. Спробуйте скласти прогноз політичного розвитку України на найближчі 5 років.

Рекомендована література

Абалкин Л. И. К самопознанию России. — М., 1995.

Баталов 3. Я. В мире утопии. — М., 1989.

Бердяев Н. А. Смьісл истории. — М., 1990.

Бестужев-Лада И. В. Поисковое прогнозирование. — М., 1984.

Бжезинскш 3. Великая шахматная доска. — М., 1998.

Вишняк О. І., Ревель І. П. Дослідження і прогнозування виборів у Росії та Україні: досвід і проблеми (1990—1998). — К., 1998.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. — К., 1993.

Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі? — К., 1996.

Гончаренко А. Н. Прогнозирование и политика (генезис и зволюция про-гнозирования в системе «национальной безопасности» и внешнеполитиче-ском механизме США). — К., 1993.

Кеннеди П. Вступая в давадцать первьій век. — ML, 1975.

Козловский П. Культура постмодерна: Общественно-культурньїе послед-ствия технического развития. — М., 1997.

Кокошин А. А. Прогнозирование и политика. — М., 1975.

Моделирование и процесе миирового развития и сотрудничества / Под. ред. Д. Гвишиани. — М., 1991.

Несбит Д., Абурден П. Мегатенденции, год 2000. — Десять новьіх направлений 90-х годов. — М., 1990.

Общая и прикладная политология. — М., 1997.

Политическая теория и политическая практика. Словарь-справочник. — М., 1994.

Политическая знциклопедия: В 2 т. — М., 1999.

Политический риск: анализ, оценка, прогнозирование и управление. — М., 1992.

Рабочая книга по прогнозированию. — М., 1992.

Тофлер О. Третья вол на. — М., 1992.

Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. — К., 2000.

Ясперс К. Смьісл и назначение истории. — М., 1992.