Загальна теорія політики: Навч. посібник

Автори: , | Рік видання: 2005 | Видавець: РВВ "Вежа": Луцьк | Кількість сторінок: 240

Дивись також:

ГРУПА ТИСКУ

суспільно-політичне об'єднання, яке прагне задоволення власних інтересів через вплив на державну владу або політичні партії. ...

ВИБОРЧА КАМПАНІЯ

(electoral campaign) – найважливіший компонент політичної діяльності (як державної, так і громадської), яка здійснюється у ...

ВЛАДА ПАРТІЇ

(the party in power) — вплив (нерідко без достатніх підстав і повноважень) тієї чи іншої ...

ВЛАДА НАРОДУ

(power of the nation/people) — загальна, встановлена законом участь населення країни у керуванні державою, державними ...

ЛІДЕР ПОЛІТИЧНИЙ

(від англ. lead - вести, керувати схиляти до чогось) - глава, керівник держави, партії, громадсько-політичної ...

Тема 7. Партії і партійні системи

Поняття "політична партія" - це витвір новітньої доби, хоча явище існує ще з давньоримських часів.

Термін "партія" походить від лат. partis - частина, галузь, відділ. Політичні групи, клуби такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії в сучасному їх значенні тісно пов'язані зі становленням і розвитком представницької демократії та її основного елементу - парламентаризму як форми й методу організації та здійснення влади. У більшості західних демократій виникнення політичних партій йшло поряд із розширенням права участі у виборах на все ширші верстви суспільства.

Політичні партії як масові організації в сучасному їх розумінні виникли в другій половині XIX ст. Виникнення політичних партій залежно від їхньої ідейної спрямованості є певною хронологічною послідовністю. Лібералізм і ліберальні партії сформувались у боротьбі проти феодальних режимів. Консервативні партії постали як противага ліберальним партіям. Робітничі партії виникли в боротьбі з капіталістичною системою, а комуністичні - проти соціал-демократії.

Є чимало видів дефініцій політичних партій:

- електоральний, в основу якого покладено зв'язок партії з виборчим процесом. Партія визначається як "добровільна асоціація виборців, що прагне контролювати уряд шляхом завоювання перемоги на виборах" (Васбі);

- структурний - об'єднання громадян, яке має свою особливу структуру (Дюверже);

- функціональний - партія - це організація людей, яка прагне продовжити повноваження від народу з метою реалізації політичної влади (Лоусон);

- класовий підхід відображає уявлення про політичну організацію певного класу. "Класовий поділ завжди визначає політичне угрупування" (Ленін).

Автор книги "Політичні об'єднання України" А. Білоус дає таке визначення: "Партія - організована частина населення, що має за мету формування та утримання державної влади І характеризується такими базовими ознаками: ідеологією, політичною платформою, організаційною структурою, методами та засобами діяльності, соціальною базою і електоратом" (Білоус А.О. Політичні об'єднання України.-К., 1993.- С. 8).

Політолог Микола Томенко підтримує таку дефініцію: "Партія політична - організоване об'єднання громадян зі спільними соціальними інтересами, а також єдиним політичним розумінням (уявленням) форми державного, суспільного, економічного ладу. Це об'єднання ставить за мету здобути, утвердити та контролювати владу у державі шляхом парламентських виборів" (Томенко М. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії.- К., 1995.- С 68).

У політичній системі будь-якого суспільства партії як інститут цієї системи виконують притаманні їм функції (за Т. Криворучком):

1) представництво інтересів;

2) комунікативна функція;

3) формування і підбір політичних еліт;

4) функція соціалізації;

5) розробка політики та здійснення політичного курсу.

У світовій та вітчизняній політології існує багато критеріїв типологізації політичних партій. Доктор політичних наук, професор НАУКМА В. Якушик запропонував таку систематизацію політичних партій:

1. За критерієм наявності в політичних партій достатньо чіткої ідеології вони поділяються на:

а) ідейно-політичні (з наявністю офіційної ідеології");
б) прагматичні (згуртовані навколо певної тактичної цілі);
в) партії харизматичних лідерів, не пропагуючих будь-якої відносно сталої та логічно побудованої ідеології).

2. На базі ставлення до сучасного типу суспільно-економічних відносин розрізняють такі партії:

а) ультраліві;
б) ліві;
в) лівоцентристські;
г) центристські;
ґ) правоцентристські;
д) праві;
є) ультраправі.

3. Залежно від специфіки їхньої офіційної або фактичної соціально-політичної ідеології партії можна класифікувати на:

а) анархічні;
б) комуністичні;
в) соціалістичні;
г) ліберальні;
ґ) консервативні;
д) традиціоналістські;
є) фашистські тощо.

4. З урахуванням ставлення політичних партій до релігії та свободи думки доцільно розрізняти:

а) релігійні партії (ґрунтуються на релігійних цінностях);
б) атеїстичні (відкрито й однозначно відкидають релігію);
в) світські ( вважають проблему ставлення до релігії не політичною).

5. За характером основних проблем, на яких концентрується їх увага, зорієнтовані на:

а) вирішення конкретних проблем всього суспільства (соціоцентристські партії);
б) захист певних групових інтересів (партії групового егоїзму).

Партії, взаємодіючи між собою, населенням і владою, утворюють партійну систему.

Італійський політолог Дж. Сарторі виділяє сім видів партійних систем:

- однопартійна (колишній СРСР, Куба, Заїр, Того);
- з партією, яка здійснює гегемонію (Мексика);
- з домінуючою партією (Японія);
- двопартійна система (США, Англія, Канада);
- поміркованого плюралізму (Бельгія, Німеччина);
- крайнього (поляризованого) плюралізму (Італія, Нідерланди, Фінляндія);
- атомізовані (Малайзія).

Сучасне цивілізоване суспільство не може функціонувати без багатопартійності. її становлення, проблеми, пов'язані із цим процесом, обумовлюються об'єктивними й суб'єктивними чинниками.

Об'єктивні чинники:

- відсутність у суспільстві сталих політичних традицій функціонування демократичних інститутів;

- незавершеність інституціалізації політичних партій;

- повільність процесу соціальної стратифікації суспільства;

- гальмування процесу ринкових економічних перетворень й адміністративних реформ.

Суб'єктивні чинники виявляються у таких базових характеристиках політичних партій:

- відсутність соціального підґрунтя інституту лідерства;

- несформованість соціальної бази;

- методи й засоби діяльності політичних партій (корумпованість, велика залежність від обставин, які складаються, неспроможність адекватно реагувати на зміни в політичному житті).

5 квітня 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про політичні партії в Україні". Відповідно до цього Закону політичною партією вважається "зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формування і вираження політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах".

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Рішення про створення політичної партії повинне бути підтримане підписами не менше 10 000 громадян України, які мають право голосу, зібраними не менше як у двох третинах районів не менш як з двох третин областей України. Реєстрацію політичної партії здійснює Міністерство юстиції України. Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Членами політичної партії можуть бути громадяни з 18 років, окрім суддів, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, військовослужбовців.


План

1. Сутність, функції та типологія політичних партій.
2. Різновиди партійних систем.
3. Партійно-політичний спектр сучасної України.


Поняття і категорії: партія, політична партія, кадрова партія, масова партія, партійна система, однопартійна система, двопартійна система, багатопартійна система, коаліція партій, партійні блоки, партійні фракції, структура партій, функції партій.


Тематика реферативних завдань

1. Виникнення та історія українських політичних партій.
2. Об'єктивні та суб'єктивні причини краху монополії КПРС у СРСР.
3. Етапи формування багатопартійної системи в Україні.
4. Головні ідеологічні типи політичних партій.
5. Міжпартійні об'єднання і союзи.
б. Політична опозиція в Україні.
7. Місце партійної системи України в системній класифікації Дж. Сарторі.
8. Основні характеристики багатопартійності України.


Проблемні завдання

1. Охарактеризуйте політичний спектр Волині.
2. Охарактеризуйте крайні (ліві і праві) сили.
3.Визначте ставлення політичних сил України до реформування існуючої політичної системи.
4. Визначте, як і чим політичний спектр західного регіону відрізняється від східного регіону України.
5. Яка різниця між комуністичними та соціалістичними партіями?
6. Що спільного й різного між партіями ліберальними та консервативними?
7. Чим націоналістичні партії відрізняються від інтернаціоналістських, космополітичних?


Література

•  А. Лейпхард про протиріччя та конфлікти партійних систем // Укр. варіанти. - 1998. - №2(4).
•  Базовкін В.Г., Кремень В.Г. Політичні партії України: порівняльний аналіз програмних документів- К., 1994.
•  Базовкін С, Кремень В. Партії та громадські об'єднання України - К., 1994.
•  Білоус А.О. Політичні об'єднання України.- К., 1993.
•  Ворошилов О., Костильова С. Нові тенденції у розвитку політичних партій України // Нова політика- 1996.-№ 6.
•  Гарань О.В. Убити дракона / 3 історії Руху та нових партій України.- К.: Либідь, 1993.
•  Коломейцев В.Ф. Партии в зеркале западной политологии // Государство и право- 1995-№ 10.
•  Костицький В. Політичні партії в політичній системі "Громадянське суспільство і держава // Право України.- 1995.-№12.
•  Кочетков А.П. Политические партии и партийные системы // Вест. Моск. ун-та-Серия 12- 1999.-№ 6.
•  Кузьо Т. Багатопартійна система в Україні: проблеми і конфлікти// Політологічні читання.- 1993.- № 3.
•  Литвин В. Центризм. Місце злагоди змінити не можна // Віче.-1994 .-№1.
•  Литвин В.М. Політична арена України: дійові особи та виконавці.-К.: Абрис, 1994.-495 с
•  Малярчук В. Партії та електорат в Україні і західних демократіях // Нова політика.- 1996.- № 6.
•  Мельниченко В. Політичні партії на правовій орбіті // Віче.-1996.-№ 12.
•  Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии //Диалог.- 1990.- №№3,5,7,9, 11, 13, 15, 18.
•  Міщенко М. "Партійна держава" чи "державна партія"? (З практики політичних партій ФРН) // Голос України- 1997-10 черв.-С. 4.
•  Назаренко Б. Сучасні політичні партії України: деякі проблеми та перспективи розвитку // Нова політика.- 1996.- №.4.- С 4.
•  Оксак О. Платформи політичних партій: зміст та критерії порівняльного аналізу //Нова політика.- 2000-№ 2.
•  Острогородський М.Я. Демократия и политические партии.- М., 1997.
•  Піча В. М., Стеблич Б.А. Політичні партії у політичні системі суспільства.- Л., 1994.
•  Політичні партії України / За ред. В.М. Якушика.- К., 1996.
•  Право вибору: політичні партії та виборчі блоки.- К.: Преса України, 1998.- 128 с.
•  Примут М. Політичні партії: взаємодія з інститутами політичної системи //Віче-2000-№ 4.
•  Прозорова Ю. Партии в переходных обществах (латиноамериканский опыт) // Полис- 1994.- № 4.
•  Розумний М. Партійний вибір України //Сучасність.- 1998.-№ 6.
•  Рябов С. Багатопартійність // Політика і час- 1991.- № 8.
•  Стегній О. Українські "зелені" на тлі сучасних реалій // Віче.-1996.-№10.
•  Суфлер Е. Партійна система незалежної України: особливості формування, тенденції подальшої трансформації // Нова політика.- 1997.-№ 1.
•  Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії- К., 1995.
•  Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюварже /У Нова політика.- 1996.-№ 4.
•  Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник.- Л.: Тріада плюс, 2004.- 528 с
•  ШмачковаТ. Мир политических партий //Полис- 1992-№ 1-2,
•  Яблонський В. Сучасні політичні партії України. Довідник.- К.: Лексикон, 1996.
•  Якушик В. Політична система та політичний режим // Політ, думка- 1994-№4.