Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Певний консенсус "співіснування" поляр-- них сил був зумовлений тими змінами, яких у 90-ті роки зазнав двополюсний характер політичного життя Франції. Справа була не тільки в тому, що ліві — це комуністи, соціалісти, ліві радикали, екологісги, а праві — блок правоцентристських партій і крайні праві. Вплив колись могутньої ФКП настільки зменшився, а позиції блоків, що протистояли, настільки зблизилися, шо багато хто вважав застарілими поняття "праві"—"ліві".

Причини цих змін крилися в суспільних метаморфозах, що стали виявлятися з 1995 р. Якщо раніше соціальною базою лівих були представники найманої праці, а правих підтримували "незалежні виробники" — селяни, ремісники, представники інтелігенції, котрі не працювали за наймом, власники великих промислових і торговельних підприємств, то тепер значну частину електорату правих становили робітники, службовці, молодь, а частина традиційних прихильників правих передислокувалася до табору лівих. Так, у 1997 р. Національний фронт Ле Пена набрав 15,01 % всіх голосів. За нього проголосувало 32 % робітників і 23 % безробітних — людей, як правило, з низьким рівнем освіти. Такі глибокі зміни у виборчому електораті були спричинені раціональною відмовою навіть найбільш радикальних політичних сил від претензій на ліквідацію приватної власності, загальним визнанням демократії та ринкової економіки як найефективніших засобів оптимальної суспільної реалізації.

За умов такої м'якої двополюсності цілком уживалися, консенсусно співпрацювали президент від правих і прем'єр-міністр від лівих і навпаки. Однак, зрозуміло, така ситуація не вважалася ідеальною, і французька політична еліта шукала шляхів удосконалення механізму державної влади й управління. На референдумі 24 вересня 2000 р. французи підтримали ідею щодо скорочення терміну перебування президента на посаді з семи до п'яти років. А це означало, що відповідні зміни необхідно внести й до Основного закону.