Соціологія - Навчальний посібник

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету | Кількість сторінок: 246

Концепції соціальних конфліктів

Ще порівняно недавно (в 60-70-ті роки) на Заході була популярною група концепцій, яку умовно можна назвати концепціями соціальних конфліктів. Сьогодні, коли відбулися разючі зміни на карті Європи і світу в цілому, сфера їх впливу значно зменшилась, проте і нині в таких країнах, як Італія, Франція, Німеччина і т. д., вони ще мають певний вплив на науковців і матеріальну підтримку в особі робітників і фермерів.

Апологети концепцій соціальних конфліктів (Г.Зіммель, Р.Дарендорф та ін.) вважають, що соціальний конфлікт є вирішальним (або одним з вирішальних) чинників соціального розвитку. Г.Спенсер висунув таку ідею: в суспільстві, як і в природі, існує своєрідний природний відбір, результатом якого є те, що виживають більш пристосовані, більш мобільні, загартовані. Боротьба за виживання, вважав Г.Спенсер, є необхідним стимулом соціального розвитку.

Засновники чиказької школи соціальної екології Парк і Берджесс дійшли висновку, що соціальний конфлікт не обов'язково повинен закінчуватись якоюсь катастрофою, втратою, як вважав Г.Спенсер.

В цивілізованих формах результатом соціального конфлікту повинна бути асиміляція, примирення, згладжування всього того, що викликає конфліктну ситуацію.

Слід зазначити, що до кінця 50-х років XX ст. концепції соціальних конфліктів нічим особливо не виділялися серед десятків інших, які мали місце в соціології. Соціальні виступи молоді, які відбулися наприкінці 60-х років, пошуки їх причин на початку 70-х років привернули увагу до концепцій соціальних конфліктів. З праць прихильників цих концепцій якось непомітно стали зникати деструктивні заклики, натомість розкривалася їх позитивна роль.

Так, один з найбільш популярних представників цієї групи концепцій — Р.Дарендорф писав, що соціальні конфлікти оздоровлюють суспільство, не дають йому перетворитись на болото, зривають закостенілість, сприяють інноваціям. Р.Дарендорф назвав свою за-гальносоціологічну концепцію "теорією конфлікту". Він протиставив її марксистському вченню про класову боротьбу. У Маркса результатом класової боротьби є прихід до влади нових соціальних класів, тоді як у Р.Дарендорфа результатом соціального конфлікту є "шліфування", рафінування старих структур, але саме тих, які здатні до такого шліфування і рафінування.

Представники теорії конфліктів дійшли висновку, що останні зароджуються і розвиваються як всередині суспільства, так і поза ним. Якщо суспільству загрожує небезпека зовні, внутрішньо-суспільні конфлікти, як правило, затихають, і воно інтегрується, тобто основну небезпеку суспільство вбачає для себе з боку зовнішніх факторів.