Соціологія - Навчальний посібник

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету | Кількість сторінок: 246

8.3. Функції соціології праці

Як і кожна наука, соціологія праці задовольняє певні соціальні потреби суспільства, в більшій або меншій мірі кожної людини зокрема. Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях. Соціологи Г.Янушек і Я.Сікора визначають такі функції соціології праці:

Діагностична. Це оцінка діяльності конкретної організації з точки зору її ефективності та здатності до конкуренції.

Прогностична. В руслі цієї функції на основі аналізу діяльності організації повинна бути більш-менш виразно сформована відповідь на питання: а що нас чекає попереду? На що ми можемо розраховувати в майбутньому?

Соціотехнічна. Завдяки аналітичному підходу до процесу діяльності в організації у людей формується переконання про необхідність уникнення, гальмування дезінтеграційних процесів і пропагування позитивних, інтеграційних її форм, що сприяють зростанню продуктивності.

Гуманістична. Завдяки привнесенню в діяльність організації гуманістичних принципів, стосунки між її членами набирають якісно нового вигляду. Організація для працівників стає другою домівкою, її члени через призму гуманізму зовсім по-іншому сприймають своє місце і місце свого підприємства в життєдіяльності суспільства. Зростає довіра людей один до одного, а це призводить до того, що збільшується кількість і якість виробленої продукції, людина повністю зосереджує свою увагу на трудовому процесі, не витрачаючи зусилля на непотрібне з'ясування між особових стосунків.

Ціннісна. Важлива роль належить ціннісній функції праці, пов'язаній із формуванням у працівників ціннісних настанов, мотиваційної сфери, життєвих цілей та планів.

Ще одна функція праці пов'язана з формуванням особистості. Розвиток виробництва, зазначає український соціолог Л.І. Швидка, не повинен бути самоціллю, він передусім має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості.

Слід зазначити, що соціологія праці як наука дає не рецепти, а теоретичні знання, які реалізуються на практиці. Практика, збагачуючи свій зміст знаннями, стає більш еластичною, дійовою, цивілізованішою.