Соціологія - Навчальний посібник

Організація праці завжди була в центрі уваги адміністрації, профспілок, безпосередньо самих членів соціальних груп. І це не випадково. Адже добре продумана організація праці створює необхідні умови для реалізації поставлених завдань, а також дає гарантію раціонального використання кваліфікації людей і результатів їх роботи. Основною ЇЇ метою є такий добір, розміщення і об'єднання людей в процесі праці, який давав би якісну продукцію за найменших витрат засобів, сировини, енергії, зусиль людей.

Вирішення цих питань може бути різним, а звідси і різна може бути їх мотиваційна цінність. Довгий час в соціології праці панував погляд, виражений Тейлором, що найкращою організацією праці є така, що гарантує:

а) глибокий операційний поділ праці;

б) високу кваліфікацію виконавців;

в) чітко визначений поділ концепцій них, підготовчих, виконавчих і контрольних функцій.

У роботах соціологів і відповідно в практиці виробничого процесу домінувала думка, згідно з якою — чим глибший поділ праці, тим вище її продуктивність. Всі дотримувалися правила, за яким для кожної операції є тільки один метод її здійснення, встановлення ж того чи іншого методу було виключно компетенцією керівництва. Єдиним мотиваційним важелем вважали заробітну плату.

Сьогодення, окрім вищевказаного мотиваційного імпульсу, ви-кристалізувало новий тип працівника і не тільки зі значно вищим рівнем кваліфікації, а й професійними інспіраціями працівника, який працює не тільки заради отримання відповідної винагороди за виконану роботу, але в якому керівництво і члени організації вбачають особистість в повному значенні цього слова. Американський соціолог Даніель Катц зазначає, що тут мотивацією є вже те, що людина усвідомила себе як спеціаліста, який може зробити те, чого не можуть інші. І вже це дає їй внутрішнє задоволення.

Зростання рівня освіти і кваліфікації розбудили в людях якісно інші потреби, яких не було ще якихось 25-20 років тому. Це вже не тільки задоволення тих потреб, які так виразно сформулював у своїй п'ятирівневій піраміді А.Маслоу, а дещо кількісно і якісно інше. Сьогодні такими потребами, пише Здіслав Ясіньський, є:

— потреба подальшого вдосконалення і повного використання своїх кваліфікаційних здібностей;

— прагнення робити не тільки те, що вже сформоване і випробуване в праці, а й постійний пошук нового, нестандартного;

— бажання брати на себе відповідальність і відповідно до цього вимога ставлення до себе як до особистості—з пошаною, визнанням заслуг і рис характеру;

— доступ до інформації, що отримує вище керівництво.