Людина і світ: Підручник

Що заважає духовному розвитку особистості? Чи потрібно пройти через труднощі, щоб знайти духовну силу? Що може дати людині почуття свободи і впевненості? Чи володіємо ми соціальним мисленням?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Індивід і індивідуальність, особистість, менталітет, соціальне пізнання.

Набуття особистістю духовності пов'язано як із соціальними можливостями, так і з власними зусиллями, індивідуальною життєвою позицією людини. На жаль, сьогодні ми все частіше говоримо про бездуховність, агресивність чи, навпаки, пригніченість, депресію, при яких особистість виявляється нездатною до розвитку й удосконалення.

ОСОБИСТІСТЬ РЕАЛЬНА

Дослідження реальної особистості успішно здійснювалися в Україні в 20-х рр. XX ст. Вивчалася особистість дитини, що росла у певній сім'ї, що мала певний матеріальний і культурний рівень, характер взаємин і навчалася у певній школі тощо. Однак незабаром ці дослідження були заборонені, розвиток дитини став пояснюватися за допомогою умоглядних схем або окремих приватних спостережень. Доросла особистість і сама проблема особистості на багато років зникли з поля зору психологів, а коли знову з'явилися "на сцені" психологічної науки, то постали у вигляді ідеалу радянської людини, що може все, а тому усе повинна.

Сучасна вітчизняна психологічна наука, на відміну від психології недавньої епохи, коли ідеал радянської людини видавався за сутність особистості, спрямована на дослідження реальної особистості.

Вивчаючи реальну особистість, що формується в ту чи іншу епоху в конкретному суспільстві, психологія і теоретично, і практично розкриває механізми і способи життєдіяльності людей, які водних випадках виявляються індивідуально-незрілим, пасивним, живучим приземленим, повсякденним, бездуховним життям, а в інших цікавими, плідно живучими, гуманними. Духовність і культура можуть вирости тільки на фундаменті індивідуально-повноцінної людини.

На жаль, варто визнати, що багато реалій нашого життя не сприяють формуванню духовної особистості. Так, довгий час вважалося, що наявність у дитини матері - підстава її повноцінного розвитку. Однак останні дослідження показали, що працюючі, стомлені матері чи батьки, які не надають значення спілкуванню з дитиною, оточують її тільки матеріальними турботами, не Можуть дати тієї любові, яка їй необхідна. А наслідком цього дефіциту є агресивність, розумова неповноцінність, інфантилізм, а отже, і бездуховність.

Нерідкі випадки, коли до серйозних порушень у розвитку особистості ведуть неправильні відносини між вчителем і учнем. Особливо часто така ситуація складається в молодших класах. Уявіть собі, у школу приходить наївна, готова любити нового дорослого, відкрита, довірлива дитина і наштовхується на байдужість дорослого. Дитина замикається, між нею і дорослим утворюється бар'єр. Не секрет, що багато шкільних характеристик обмежуються такими фразами: "Крутиться на уроках", "Любить відповідати біля дошки" тощо. Якщо дорослі бачать тільки поведінкові, педагогічно негативні особливості дитини, то між ними утворюється подвійна блокада: дорослого дратує безсилля його педагогіки, дитина використовує демонстративну, зухвалу поведінку.

Учені довели, що одного розвитку інтелекту, розуму, на що сьогодні орієнтовані підлітки, далеко не досить для формування морально повноцінної особистості. Швидше навпаки, саме глибина морального переживання сприяє інтелектуальному прогресу. Виявлено тип дітей, які, знаходячись у конфліктній, Насиченій протиріччями сім'ї, будучи інтелектуально розвинутими, холодно і Цинічно обговорювали моральні проблеми, тоді як інший тип, з набагато менш розвинутим інтелектом, усією душею, усіма почуттями переживаючи моральні проблеми, ставав зрілим і особистісно, і інтелектуально.

СОЦІАЛЬНЕ МИСЛЕННЯ

Ставлячи перед ученими-психологами питання "Чим наука може допомогти людині?, можна сказати: насамперед зміцнити його духовно.

Сьогодні знецінилися слова, знецінилося багато понять і ідеалів, тому, як це не парадоксально, зміцнення духовності доводиться починати з формування життєвої самостійності, зміцнення життєвої позиції. На жаль, дослідження виявляють у сучасній свідомості деяку рудиментарну форму колективізму, що зберегло в підсвідомості соціальне порівняння. Це порівняння виглядає приблизно так: "Я не брешу, а всі навкруги брешуть", "Я не краду, а всі навкруги крадуть". Достоїнства оцінюються не самі по собі, вони доводяться тільки порівнянням, яке надає задоволення тим, що в інших цього немає, тобто своєрідне ствердження через заперечення, ствердження переваг "Я" через порівняння з іншими, причому негативне. Це дуже недалеко від того розповсюдженого почуття колективізму, яке недавно вело до купівлі такого ж дивану, як у сусіда. Самостійність зміцнюється власними досягненнями, власними рішеннями, власним моральним вибором і як психологічна якість дивна тим, що зміцнює себе сама. Точно визначені домагання, диференціація залежного і не залежного від власних зусиль, визначення контуру своєї відповідальності дають людині, коли вона починає діяти, почуття свободи, здатність визначати події, а звідси і найголовніше - почуття впевненості в тому, що живеш і робиш правильно. У сьогоднішній соціальній невизначеності, суперечливості життя це відчуття - найважливіша цінність особистості.

Таким чином, єдиний шлях до духовності і духовної сили - через самостійність, індивідуальність життєвої позиції.

Хоча інтелектуальний розвиток не веде за собою автоматично моральне, але "робота" свідомості, осмислення дійсності безпосередньо пов'язані з ставленням особистості до життя. Свідомість, що виявляє сенс життя, відносин, особливості вчинків людей, є особливим соціальним мисленням.

У психології детально досліджені механізми й особливості мислення. Вивчалося, як людина вирішує ті чи інші математичні, фізичні завдання - стандартні чи оригінальні, таким чином виявлялися інтелектуальні здібності, її рівень. Ллє ніколи не ставилося питання про потребу в такому соціальному мисленні, проте, наскільки особистість звикла думати й обмірковувати життєво важливі речі.

Соціальне мислення - це мислення реальної особистості, пов'язане з її життєвою позицією, цінностями, оцінками. У нашому суспільстві постійно надіялися на свідомість людей. Але як розвивається свідомість, чому вона виявляється консервативною або прогресивною, ніколи по-справжньому не вивчалося, не досліджувалося. Тим часом найперші дослідження соціального мислення показали, що люди можуть читати, говорити про соціальні проблеми, проблеми свого особистого життя, але... не збираються їх вирішувати. Люди, які звикли до того, що в соціумі усе визначено - і лад, і правила, і момент настання комунізму, виявилися не в змозі зрозуміти, що відбувається. А тим часом для забезпечення самостійної життєвої позиції необхідно вміти осмислювати свої можливості й обмеження, причини вчинків інших людей, будувати плани на майбутнє, звіряючи із соціальною реальністю. Соціальне мислення не тільки пояснює проблеми реальності, але й оцінює їх щодо даної особистості, тому здатна до такого мислення особистість уже не живе чужим розумом і соціальними порівняннями з іншими.

Розвинуте соціальне мислення - це звичка працювати з проблемами, а не тікати від них; воно привчає особистість жити і діяти в суперечливому, мінливому світі. Моральні цінності старі як світ, але для того, щоб реалізовувати їх у надскладному світі, недостатньо їх відчувати, необхідно розуміти, як їх відстоювати у світі панування грошей, сили і несправедливості.

Тому духовність особистості - це не тільки її здатність піднятися до рівня вічних істин і вічних цінностей. Духовність сьогодні безпосередньо з'єднана з відповідальністю особистості за своє життя, долю і майбутнє України.

Основні поняття

Реальна особистість. Соціальне мислення. Менталітет.

Терміни

Подвійна блокада. Кросскультурні дослідження. Харизматичнии лідер.

Питання для самоперевірки

1. Які реалії нашого життя перешкоджають формуванню духовної

особистості?

2. Що показали проведені психологами кросскультурні дослідження менталітетів народів різних країн?

3. Який вид зв'язків між людьми найбільш істотний у нашому суспільстві?

4. Як пов'язана моральність і духовність особистості? Чим характеризується соціальне мислення особистості?

Завдання

1. У чому, по-вашому, причини того, що безліч людей знаходиться в стані депресії, не розуміючи того, що відбувається в суспільстві, не знаючи, як жити далі?

2. Чи є у вас потреба обмірковувати причини вчинків людей? Чи зв'язуєте ви вчинки даної людини з її особистістю, обставинами або соціальними умовами в цілому?

Короткі висновки до розділу

1. Духовна культура -- це особлива сфера і форма діяльності. Вона виступає необхідною умовою існування всього суспільства.

2. Духовна культура різноманітна у своїх проявах і формах вираження. У сучасному суспільстві розрізняють масову, елітарну і народну культуру. Культура кожного народу відрізняється самобутністю. Розвиток національної культури - необхідна умова формування національної самосвідомості.

3. Найважливішими компонентами духовного життя суспільства є наука й освіта. Найважливіша функція науки - це нагромадження об'єктивних, обґрунтованих знань про природу, суспільство, людину. Сьогодні наукові знання стали невід'ємною частиною матеріального виробництва й інших галузей суспільного життя. Передати накопичені знання підростаючим поколінням, допомогти їм освоїти загальноприйняті цінності і норми покликана система освіти.

4. Особлива роль у духовному житті суспільства належить релігії. Вона є одним з найбільш стійких суспільних інститутів.

Релігійні вірування різноманітні. Християнство, іслам і буддизм є світовими релігіями. До числа основних свобод людини, закріплених у нашій Конституції, відноситься свобода совісті.

5. Духовна культура формує особистість, її внутрішній світ. Кожна людина має у своєму розпорядженні величезний потенціал до сприйняття накопичених культурних цінностей.

Однак що саме й якою мірою буде освоєно особистістю з цього культурного багатства, чи стане вона сама творцем нових цінностей, багато ь чому залежить від самої людини.

Питання і завдання для підсумкового повторення

1. Що входить у поняття "духовна культура суспільства" ? Як пов'язані матеріальна і духовна культура?

2. Який зміст вислову "культури в культурі"? Які явища сучасного культурного життя можна віднести до культури: а) народної, б) масової, в) елітарної?

3. У чому полягають основні проблеми сучасної вітчизняної культури? Проаналізуйте більш ґрунтовно одну з них (на вибір). Запропонуйте свої шляхи вирішення даної проблеми.

4. Спираючись на відомі вам ознаки поняття "суспільний інститут", доведіть, що науку, освіту і релігію можна віднести до най важливіших інститутів суспільства.

5. Зіставте наукові і релігійні погляди на світі місце людини в ньому. Чи можливо, на ваш погляд, зближення позицій науки і релігії? Чи може людина розділяти наукові погляди на світ і його устрій і бути при цьому релігійною? Обгрунтуйте свої висновки.

6. Чи можна вважати поняття "духовний світ", "свідомість", "менталітет" синонімами? Якщо так, то чому ви так вважаєте?

7. Які, на ваш погляд, духовні орієнтири притаманні сьогодні молодим людям у нашому суспільстві? Що з цього властиво і вам особисто?