Загальна теорія політики: Навч. посібник

Автори: , | Рік видання: 2005 | Видавець: РВВ "Вежа": Луцьк | Кількість сторінок: 240

Тема 18. Політична свідомість

Суб'єктний бік політичного життя найбільш повно знаходить своє відображення в політичній свідомості.

Політична свідомість (від лат. con - разом, спільно та scentia -знання) - це система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами - індивідами, групами, націями тощо. Політична свідомість є складовою суспільної свідомості, яка відображає суб'єктивний збірний образ політичної системи, існуючого режиму, усвідомлення політичних інтересів, прагнень, цінностей. Політична свідомість у широкому розумінні є сукупністю ідей, знань, переживань і прагнень. Вона, з одного боку, є сукупністю нормативних, раціональних елементів, а з другого, - підсвідомих, ірраціональних, афектних елементів. На основі цих елементів формуються політичні орієнтації і відповідна поведінка, відношення осіб і груп до влади та її інституцій, участь у політичних процесах і владних відносинах. Аналітики відзначають складність і багатоаспектність явища "політична свідомість". Разом з тим при визначенні поняття і його специфіки виводять ті чи інші особливості. Одні акцентують на тому, що політична свідомість в основному має справу з рефлексивною "суб'єктивацією" політики. Другі вважають, що ця категорія виражає сукупність чуттєвих і теоретичних, раціональних і підсвідомих уявлень індивіда про політику. Треті - визначають політичну свідомість як комплекс дій, поглядів, думок, суджень, емоційних станів суб'єктів політичного процесу.

Найбільш вдало, на нашу думку, дав визначення явища політичної свідомості російський аналітик Е. Шестопал, а саме: "сприйняття суб'єктом тієї частини реальності, котра пов'язана з політикою, з питаннями влади і підпорядкування, державою та її інститутами" (Шестопал Е.Б. Психологический профиль российской политики.- М., 2000.- С. 157). Подібної позиції дотримується вітчизняний політолог Валерій Бебик, однак, трактує її значно ширше: "політична свідомість є сукупністю раціональних і емоціонально-чутливих, теоретичних і емпіричних, ціннісних і нормативних, свідомих і підсвідомих уявлень суб'єктів політики щодо подій, явищ і тенденцій, пов'язаних з питаннями політичної влади" (Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: Монографія- К.: МАУП, 2003- С 215). Переважною більшістю політичних теоретиків політична свідомість розуміється як складна сукупність ментальних явищ, у яких проявляється індивідуальне й колективне сприйняття політики учасниками політичних процесів.

Поняття "політична свідомість" тісно співвідноситься з поняттям "політичної людини", яке веде свій родовід від Арістотеля. Великий мислитель був переконаний, що поведінка людини формується у стосунках із суспільством, у процесі реагування на його традиції, мораль, інституції. Саме тому Арістотель зазначає у творі "Політика", що людина, яка знаходиться поза політикою і не здатна вступати у спілкування або не вважає себе істотою самодостатньою і не відчуває потреби ні в чому, вже не виступає елементом держави, "стає або твариною, або божеством" (Аристотель. Политика. І. 1, 12, 1253 а). "Людиною політичною" стає всякий індивід, якщо він вступає у відносини з владою, її інституціями. Політична свідомість є властивістю діяльності в політичній сфері і в її виходах на громадянську, неполітичну сферу.

Політична свідомість знаходить своє чітке вираження в політичних переконаннях. Відомий фахівець Р. Лейн у роботі "Політична людина" виводить вісім елементів усередині основних переконань:

- переконання індивідуальної ідентичності; г уявлення про інших;

- уявлення про владу й авторитет;

- потреби, мотиви, цінності;

- етичні проблеми;

- способи пояснення явищ і подій;

- розуміння структури політичної інтерпретації;

- поняття і використання знань.

Переконання незалежно від їх міцності та ієрархічної підпорядкованості дають змогу суб'єктові політики раціоналізувати свою участь у політичній діяльності, краще орієнтуватися в політичному просторі й часі. Переконання дає змогу швидше виробити власну позицію, зіставити своє бачення політики з іншими учасниками політичного процесу.

Політична свідомість як системне утворення, котре має такі рівні:

1. Емпірично-буденний рівень, котрий базується на безпосередній практиці й участі в політичному процесі різних суб'єктів. Цей рівень відображає почуття, настрої, переживання, волю, ілюзії, уявлення, фіксує переважно зовнішні аспекти подій і явищ.

2. Практично-політичний рівень створює інформаційну базу для більш складної теоретичної моделі свідомості.

3. Концептуальний рівень або політико-ідеологічний, який існує на рівні політичних ідей, концепцій, доктрин, учень.

Усвідомлення політики на теоретичному рівні дає змогу ставити й вирішувати стратегічні та тактичні політичні завдання, визначати засоби їх досягнення, напрями і шляхи організаційно політичного забезпечення назрілих проблем, коригувати політику на основі практичного досвіду.

4. Державний рівень, на якому здійснюється вироблення офіційної політики; обґрунтовується і реалізується захист існуючих політичних режимів і принципів управління.

Крім цього, виділяють такі типи політичної свідомості: великих суспільних груп; національну; партійну, елітну, індивідуальну свідомість, а також державні й антидержавні, централістські та децентралістські типи політичної свідомості.

Функції політичної свідомості:

- пізнавальна - є системою знань про навколишню політичну дійсність, об'єктивне відображення політичної реальності;

- орієнтаційна - сприяє орієнтації в політичному житті, оцінці політичних подій;

- регулятивна - дає орієнтири щодо участі у політичному житті;

- інтегруюча - сприяє об'єднанню груп суспільства на базі спільних цінностей, ідей, настанов;

- прогностична - створює основу для передбачення змісту та характеру розвитку політичного процесу;

- нормативна - створює загальноприйнятий образ майбутнього.

Своєрідним проявом політичної свідомості є "масова свідомість", яку, однак, частина політичних теоретиків заперечує. Під "масовою свідомістю" розуміють сукупність різних духовних, емоційних і психологічних утворень, емоцій і образів, які істотно впливають на політичну поведінку великої кількості людей. Масова свідомість найчастіше розуміється як сума індивідуальних цінностей, настроїв і переконань. Масова свідомість формується при визначальному впливі економічних, соціальних умов політичного життя. Масова свідомість характерна швидкою зміною пріоритетів.

Політична свідомість тісно пов'язана з політичною поведінкою, є її підготовчим етапом. Тому політологи часто характеризують політичну свідомість як "внутрішню" поведінку, а це дає можливість передбачити "зовнішні" дії,

До основних компонентів політичної свідомості належать політичні цінності й політичні спрямування (установки). Цінності характеризують індивідуальну свідомість, головним чином її соціальну природу. Цінності політичні - це засвоєні, пристосовані особою соціально-групові уявлення. Політична установка розуміється як усвідомлена готовність людини вести себе відповідним чином, це своєрідна суб'єктивна налаштованість на відповідні дії по відношенню до певного суб'єкта (режиму, партії, інституції)-

Американський політолог В. Розенбаум пропонує свою класифікацію політичних установок, у якій виділяє три головні групи. Першу групу складають установки стосовно політичної системи, політичного режиму, пануючих норм і традицій. Другу -установки, які визначають ідентифікацію індивіда, його співвідношення до "інших" (осіб, організацій). Третю групу складають установки, які характеризують сприйняття особи як "себе" у політиці, самосприйняття.

У процесі формування політичної свідомості велике значення має визначення своєї політичної ідентичності. Вона відіграє істотну роль у процесах регулювання поведінки індивідуальних та групових суб'єктів. Політична ідентичність - це ототожнення суб'єкта політичного процесу з відповідною політичною позицією, яку визнають інші суб'єкти політичних відносин. За суб'єктністю виділяють ідентифікацію індивідуальну і групову. За ідейно-політичними напрямками застосовується частіше всього поняття "лівий-правий".

Політичні установки посткомуністичних країн, у тому числі й України, визначаються перехідним типом економіко-політичних трансформацій. Великий вплив на визначення таких установок мають існуючі складнощі економічного і політичного розвитку. Значно впливають на ці процеси й особливості національних традицій, демографічна та конфесійна ситуація. Низький рівень життя, соціальна і правова незахищеність жителів України визначають більш прагматичні, матеріальні цінності й установки.

На процеси формування установок і політичної свідомості загалом істотно впливають зовнішні умови України. До зовнішніх умов належать геополітичні чинники та міжнародну розстановку сил.


План

1. Сутність та особливості політичної свідомості.
2. Рівні, елементи та функції політичної свідомості.
3. Формування політичної свідомості в незалежній Україні.


Поняття і категорії: свідомість, політична свідомість, індивідуальна свідомість, групова свідомість, масова свідомість, самосвідомість, політична рефлексія, політичні стереотипи, політичні настрої, політична ментальність, політичні спрямування та установки.


Тематика реферативних завдань

1. Історія формування політичної свідомості та її типи.
2. Специфіка політичної свідомості тоталітарного й демократичного суспільства.
3. Сутність і структура політичної свідомості.
4. Політичні цінності як складова політичної свідомості.
5. Деформація політичної свідомості в умовах тоталітаризму.
6. Особливості формування політичної свідомості в незалежній Україні.
7. Політична ментальність українців.
8. Політична свідомість як вираження політичного життя суспільства.
9. Ознаки і прояви політичної свідомості різних груп сучасного українського суспільства.
10. Класифікація основних типів політичної свідомості.


Проблемні завдання

1. Проаналізуйте емоційно-психологічні сторони політичної свідомості.
2. Зробіть аналіз політичної свідомості своєї студентської групи. Які критерії для цього необхідні?
3. Які фактори вплинули на особливості формування політичної свідомості населення західних областей України?
4. Чи є відмінність політичної свідомості галичан і волинян? Якщо є, то обгрунтуйте їх.
5. У чому полягають основні відмінності державницької та антидержавницької політичної свідомості?
6. Чим відрізняється нейтралістська й децентралістська типологія політичної свідомості?
7. Чим характерна науково-теоретична політична свідомість?
8. Чи є відмінність у політичній свідомості населення західного і східного регіонів України? У чому вона проявляється?


Література

• Андреев С.С. Политическое сознание и политическое поведение // Социально-политический журнал.- 1992.-№ 8.
• Андрусишин Б. Просвітництво і національна свідомість / Галичина 20-30-х років // Політологічні читання.- 1993.- № 2.
• Аристотель. Политика.-М.: Наука, 1968.- Ч. І. 1,12,13 а.
• Бабкін В. Політична освіта. Алергія на "вчорашніх" чи короткозорість "нинішніх" // Віче.- 1994.- № 4.
• Беб.ик В.М. Політологія для політика і громадянина: Монографія.- К.: МАУП, 2003.
• Вітковський В. До проблеми національної вини // Сучасність.- 1996.-№ 1.
• Грушин В.А. Массовое сознание: опыт определения и проблемы исследования.-М., 1997.
• Дем'яненко В. Ментальні характеристики політичної свідомості українців // Людина і політика.- 2001.- № 1.
• Иванов Л.Ф. Самопознание // Социально-политический журнал.- 1995.-№1.
• Коваль Й.І. Суспільна свідомість і суспільні відносини // Філософська і соціологічна думка.- 1990.- № 10.
• Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні читання.- 1992.-№ 1.
•  Кривицька А. Конфліктність пострадянської етнічної ідентифікації // Політичний менеджмент.- 2003.- № 3.
• Левченко О. Масова політична свідомість перехідної доби: українські реалії та перспективи // Нова політика- 1999.- № 6.
• Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. Домакрсистский период- М., 1989.
• Масненко В. Формування національної історичної свідомості як державотворчий чинник у сучасній Україні // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи.- Л.: ЛФ УАДУ, 2001.- Ч. 1.- С 258-263.
• Оссовський В.Л. Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації.-К.: Ін-т соціології, 1999.
• Пискун Е.А. Некоторые методические советы к теме "Политическое сознание и политическая культура" // Вопросы общественных наук.- Вып. 91.- 1992.
• Політична свідомість. // Політологія: історія та методологія / За ред. Ф. Кирилюка.- К.: Здоров'я, 2000-С 374-390.
• Політична свідомість та поведінка в структурі політичної культури // Політологія: Підр.- Вид. 2 / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка.-К.: Академія, 2001 -С. 310-314.
• Почепцов Г. Простір і час у тоталітарній свідомості // Політологічні читання.- 1993.-№ 1.
• Пріцак О. "Людина без історії - то людина без свідомості" // Віче.-1996.-№3.
• Прокопчук І. Ймовірність конфлікту цінностей "свобода-демократія"//Віче.-2000-№ 4.
• Рибачук М, Фещенко П. Світогляд і політичне самовизначення особи // Віче.- 1997.- № 8.
• Сергиенко П.А. Массовое политическое сознание.- К., 1991.
• Филоненко В.И. Политическое сознание студентов // Социально-политический журнал.- 1994.
• Юхновський І. Ієрархія державних устроїв землі: філософія політики // Нова політика.- 1999.- № 6.