Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§5. Догматичне та критичне етнополітичне мислення: порівняльний аналіз

Розроблена автором таблиця порівняльного аналізу (Див. схему №4) дає уяву про кардинальні відмінності критичного етнополітичного мис-
лення від догматичного, висвітлює переваги першого над другим. Основними рисами критичного етнополітичного мислення є еволюційні шляхи та політичні методи, готовність і здатність до пошуків компромісу і консенсусу при вирішенні будь-яких етнополітичних проблем. Критичне етнополітичне мислення - багатовимірне і багатозначне, поліваріантне і альтернативне. Воно плюралістичне й передбачає наявність кількох теорій і концепцій з одного й того ж питання, а також альтернативних нестандартних шляхів і методів їх вирішення. Недарма відомий американський філософ і спонсор багатьох міжнародних наукових установ і проектів Дж.Сорос назвав такий тип мислення "інтелектуальним змаганням", яке дає можливість "виробляти значно цінніші знання".Поліваріантність та альтернативність критичного етнополітичного мислення створює сприятливі умови для моделювання етнополітичних процесів та їх прогнозування, що має надзвичайно важливе значення для поліетнічних держав. Актуальність і значимість цього типу мислення дедалі зростає, що обумовлено етнічним ренесансом, посиленим процесом політизації етнічностей (етносів), ускладненням етнополітичної ситуації в посттоталітарних державах, загостренням міжетнічних та етнорегіональних конфліктів тощо.

Критичне етнополітичне мислення, на погляд автора, дає можливість подивитись на будь-який етнос як на дивовижний феномен, унікальну форму існування людства, його безцінне багатство, побачити в ньому не об'єкт для різного роду сумнівних, часом злочинних соціальних та політичних експериментів, а суб'єкт політичного життя і водночас об'єкт державної політики. З позицій цього типу мислення боротьба народів за незалежність, їх суверенізація предстає як об'єктивний і прогресивний процес, результат зростання етнічності та/чи національної самосвідомості й піднесення національно-демократичних рухів, а не підступи місцевих "буржуазних націоналістів" або зарубіжних спецелужб, як вважалось раніше.

В контексті критичного етнополітичного мислення зовсім інакше розцінюються більшість концепцій та явищ. Так, якщо раніше культурно-національна автономія вважалась однією з форм проявів націоналізму, то нині - однією з форм вирішення етнонаціональних проблем. Та й ам націоналізм, який трактувався раніше однозначно негативно ("жахливий, кровожерливий монстр"), або однозначно позитивно ("чарівна паличка"), сьогодні постає як надзвичайно складний і суперечливий феномен ("дволикий Янус"), або як величезна нейтральна сила на зразок ядерної енергії. На відміну від догматичного етнополітичного мислення, в межах якого вівся безплідний деструктивний пошук пріори-тетів тих чи інших інтересів та їх протиставлення (етнонаціональних і
класових, етнонацюнальних і державних, етнонаціональних і вселюдських тощо), критичне мислення виходить із зовсім іншого постулату: необхідності пошуку балансу, а в ідеалі - гармонізації різних інтересів.

Слід також підкреслити, що критичне етнополітичне мислення панує у відкритому суспільстві. Тут людина отримує орієнтири і ціннісні установки, з одного боку, з висновків такої науки як етнополітологія, за допомогою різних форм освіти та засобів інформації (наукове мислення), а, з іншого - досвіду повсякденного життя (повсякденне мислення). Між цими формами мислення можуть виникати певні протиріччя, але тут вони служать не стільки приводом для відчуження між ними, скільки джерелом розвитку обох та їх зближення.

Проведений автором порівняльний аналіз догматичного і критичного етнополітичного мислення висвітлює ще два надзвичайно важливих момента. Перше. Більшість теорій і концепцій критичного мислення, а також базованих на них моделей вирішення етнополітичних проблем є парадигмами, тобто вони наукові, загальновизнані, випробувані, слугують або можуть слугувати висхідними положеннями та/чи еталонами.

Взяті разом, у сукупності вони становлять нову метапарадигму. Навпаки, більшість основних положень догматичного мислення носить явно допарадигмальний характер, тобто не є справді науковими і загальновизнаними.

Вони здебільшого носять агітаційно-пропагандистський, кон'юнктурно-політичний, заідеологізований характер і не можуть служити як зразки. Друге. В основі критичного етнополітичного мислення лежать, перш за все, західні і лише окремі вітчизняні етнополі-тичні теорії, концепції і моделі. В основі догматичного - марксистсько-ленінська теорія нації та національних відносин, яка сьогодні переживає глибоку кризу, а базована на ній національна політика призвела до трагічних наслідків в колишніх СРСР, СФРЮ та деяких інших країнах соціалізму та соціалістичної орієнтації.

Все це підводить до думки про доцільність і необхідність відмовлення від догматичного етнополітичного мислення і переходу на позиції критичного мислення. Це не данина моді, не схиляння перед Заходом, а необхідність, життєво важлива проблема.

Перехід цей, вже розпочався, буде тривалим, виключно складним і для багатьох хворобливим. По суті справи, це буде своєрідна революція в поглядах і свідомості багатьох вчених, політичних діячів та простих людей. Торкнеться вона, щоправда в значно меншій мірі, і Заходу.

Отже, критичне етнополітичне мисленця- це нова метапара-дигма, це величезне досягнення всієї людської цивілізації, це найвища вселюдська цінність. Воно стає ключем до розуміння сутності, характеру і рушійних сил етнополітичних процесів та теоретико-методо-логічною основою вирішення етнополітичних проблем.