Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§2. Недооцінена теорія етносу

Найбільший інтерес, на думку автора, становлять багато в чому дискусійні, але надзвичайно цікаві, оригінальні і конструктивні ідеї відомого російського вченого Л.М.Гумільова. В своїх роботах, які в колишньому СРСР не друкувались роками, якщо не десятиліттями, він, абсолютно слушно, за нашим переконанням, відзначав, що суспільствознавство і етнологія "це дві дисципліни, які цікавляться одним, на перший погляд, предметом - людством, але зовсім у різних аспектах. І це закономірно. Кожна людина водночас - член соціуму і член етносу, а це далеко не одне і те ж". "Соціальна і етнічна історія, - уточнював Л.М.Гу-мільов, - не підмінюють одна одну, а доповнюють наше уявлення про процеси, які відбуваються на поверхні Землі, де поєднуються "історія природи та історія людей". Причому, якщо соціальна сфера добре вивчена й сформульовані закономірності її розвитку, то питання про етноси "сповнене нісенітниць і занадто заплутане".69

Розплутуючи це питання, Л.М.Гумільов переконливо доводить, що етнос - "це форма колективного буття, притаманне лише людині", що "це специфічна форма існування виду Homo Sapiens та його осіб, яка відрізняється як від соціальних утворень, так і від чисто біологічних характеристик, якими є раси" і, що "поза етносом немає жодної

людини". За визначенням Л.М.Гумільова. "етнос - це колектив, який j відрізняється від інших етносів стереотипом поведінки і який протиставляє себе іншим". При цьому він зосереджує увагу і неодноразово підкреслює кілька надзвичайно важливих характерних рис і особливостей етносу.

Перше. "Етнос - це система людських організмів... саме система, а 1 не сума", "не поголів'я "двоногих без пір V, як назвав людину Платон.

Друге. "Етнос - явище географічне та біофізичне", яке "завжди прибране в ту чи іншу соціальну оболонку". "Поширену думку про те, що етноси нібито зводяться до тих чи інших соціальних явищ, ми вважаємо гіпотезою недоведеною",- підкреслював Л.М.Гумільов. "Отже, - підсумовував він. - етнос не біологічне явище, так само, як і не соціальне. Ось чому пропоную вважати етнос явищем географічним, завжди пов'язаним з ландшафтом, в якому він перебуває, який годує адаптований етнос. А оскільки ландшафти Землі різноманітні, різноманітні й етноси".

Третє. Етноси утворюються головним чином з осіб спільного походження. Але етноси можуть складатися і з людей різного походження, різного рівня культури, специфічних особливостей тощо. "Вони об'єднуються за принципом компліментарності. І саме на компліментарності будуються підвалини в етнічній системі". /Нагадаємо, що компліментарність - це не усвідомлена симпатія до одних людей і антипатія до інших. Вона може бути могутнім фактором як об'єднання, так і роз'єднання людей. Цю обставину варто враховувати при аналізі всіх етнопо-літичних процесів /.

Четверте. Кожний етнос має т.зв. "етнічне поле", або "пасіонарне поле", або просто "пасіонарність" /від лат. passio - пристрасть/. Під "пасіонарністю" Л.М.Гумільов мав на увазі біогеохімічну енергію, яка є "двигуном подій". Пояснюючи її походження, він нагадував, що "кожна людина має енергетичне поле, яке впливає на її поведінку" Внаслідок взаємодії цих осіб виникає однонаправлена емоційна, психологічна, поведінкова цілісність, тобто "однакова вібрація біотоків цих осіб", іншими словами - "єдиний ритм", "єдина частота коливань", "єдине пасіонарне поле" або "пасіонарність". Остання і об'єднує людей однієї /позитивної/ компліментарності у "колектив пасіонаріїв", "перетворює їх на етнос". Внаслідок різних обставин, і перш за все, географічних, кліматичних та етнокультурних, етноси отримують різний за силою заряд енергії, що й відрізняє їх один від одного та визначає їх поведінку і діяльність. Ці поведінка й діяльність можуть бути активною і пасивною, миролюбною і агресивною, творчою і руйнівною тощо. /Знання і врахування цих особливостей етносів має надзвичайно важ-

ливе значення, особливо при аналізі причин виникнення, сутності й характеру націоналізму та етнополітичних конфліктів /.

Пяте. Отримавши певний заряд енергії, етноси поступово витрачають її, а потім переходять або до рівноваги із середовищем, або "розпадаються на частини, на уламки, на порошинки, тобто окремих людей", котрі потім можуть інтегруватись у нові етноси. Етногенез - процес розвитку етносів від їх виникнення до розпаду - триває близько 1200-1500 років, тобто протягом життя приблизно 40 поколінь. Це, як правило, чотирьохфазний процес: виникнення, піднесення, занепаду та вмирання етносу.

Шосте. На одній і тій же території можуть утворюватись два етноси. Вони можуть мирно співіснувати протягом віків і тисячоліть. Але й "можуть взаємно один одного винищувати або один знищить іншого".

Сьоме. Часто, але далеко не завжди "етнос створює соціально-політичну і держави)/ систему" або націю-державу, яка забезпечує йому найкращі умови існування.™

Не будемо вступати у дискусію з Л.М.Гумільовим /хоча деякі його твердження і мають дискусійний характер/. Краще ще раз віддамо належне його науковому талантові й мужності та скористаємося тими багатьма його ідеями, котрі пролили додаткове світло або взагалі вперше висвітлили деякі характерні риси й особливості етносів та етнічних процесів.