Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації : навч. посіб.

Вступ

Основою етики журналіста є право громадян одержувати достовірну та значущу інформацію, за допомогою якої вони можуть створювати картину про світ і суспільство, яка відображає дійсність.

Професійна етика журналіста включає повагу до таких загальнолюдських цінностей, як права людини, демократія, мир і міжнародне взаєморозуміння. Журналісту необхідно відчувати відповідальність за чистоту довкілля і розглядати проблеми з погляду їхнього впливу на навколишнє середовище.

Етика журналіста не обмежується свободою висловлення своєї думки. До етики належить прагнення сприяти дискусії і просуванню інформації, а також відповідальність за способи і принципи передачі інформації.

Рекомендації для журналіста стосуються всієї журналістської роботи незалежно від того, чи є засіб масової інформації друкованим або електронним. Проте вони не охоплюють усіх ситуацій. Ці рекомендації доповнюють і роз'ясняють принципові рішення й постанови Ради публічного слова.

До етики журналіста належить також те, як журналіст знає найважливіші закони, постанови, міжнародні угоди й резолюції, які пов'язані з його роботою.

Професійне становище

1. Рішення щодо змісту інформації необхідно приймати на основі принципів журналістики. Ці рішення не можна ні в якій формі виносити за межі редакції.

2. Журналіст насамперед відповідальний перед читачем, слухачем і глядачем. Йому не можна розглядати питання, пов'язані з можливістю отримання особистої вигоди.

3. Правом і обов'язком журналіста є не допускати тиску чи спокуси, через які намагаються обмежити, не допустити чи керувати інформацією.

4. Журналіст не може використовувати своє становище чи засіб інформації неправильно, і він не повинен допускати ситуацій, які можуть загрожувати його незалежності.

5. Журналіст не повинен діяти всупереч своїм переконанням і журналістській етиці. Він може відмовитися від редакційних завдань, що суперечать цим принципам.

6. Оцінюючи роботу інших, необхідно бути коректним. І навіть, якщо питання про охорону авторських прав може не постати, гарним принципом є вказати джерело, якщо використовуються, головним чином, інформація і публікації, отримані й опубліковані іншими.

7. Прихована реклама в усіх формах не допускається. До матеріалів, що зачіпають комерційні інтереси, необхідно ставитися критично, їх можна публікувати тільки тоді, коли на це є серйозні журналістські підстави. Межі між рекламою і редакційним матеріалом необхідно дотримуватись.

Правдивість інформації

1. У своїй роботі журналісту необхідно прагнути до правдивої, істотної і всебічної інформації.

2. До джерел інформації необхідно ставитися критично. Особливо треба бути уважним, розглядаючи спірні питання: у джерела інформації можуть бути особисті інтереси чи прагнення завдати шкоди.

3. Факти необхідно перевіряти так ретельно, наскільки це можливо. Це стосується і тих випадків, коли вони вже були опубліковані раніше.

4. Громадськості повинна бути надана можливість відрізняти факти, контекст, у якому вони відбуваються, вимисли і матеріали, що містять судження. Цей принцип не обмежує вибір журналістського стилю чи форми.

5. Заголовки, анотації, обкладинки, тексти до фотографій повинні відповідати змісту.

6. Зображення і фонограму також треба застосовувати правдиво, споживач інформації повинен знати: йдеться про документальні дані чи про фіктивні.

Одержання інформації

1. Інформацію треба одержувати відкритими і чесними методами. Виняткові методи можна застосовувати тільки тоді, якщо суспільно значущу інформацію не молена одержати звичайним шляхом.

2. Того, хто дає інтерв'ю, треба заздалегідь повідомити, де, в яких засобах масової інформації й у зв'язку з чим його слова будуть використовуватися. Відповідно до журналістської етики необхідно також повідомити, чи призначено інтерв'ю для публікації, чи тільки для з'ясування контексту.

3. На прохання особи, яка дає інтерв'ю, перевірити її повідомлення до публікації треба погоджуватися. Проте у процесі перевірки ухвалення остаточного рішення залишається за редакцією.

4. Джерело інформації необхідно охороняти. Не можна розкривати ім'я особи, яка повідомляє конфіденційну інформацію, без її на те згоди. Це стосується осіб, що виступають у засобах масової інформації під своїм ім'ям чи під псевдонімом.

Виправлення і відповіді

1. Помилкове повідомлення необхідно негайно виправити або за власною ініціативою, або на вимогу відповідної особи.

2. Особі, що стала об'єктом критики, необхідно надати в газеті право на відповідь, якщо вона обґрунтовано цього вимагає. Однак тільки розбіжності в думках не дають права на публікацію відповіді.

3. Якщо прохання про відповідь обґрунтоване, відповідь необхідно опублікувати негайно, у тій формі, в якій бажає автор відповіді, і таким чином, щоб читачі могли легко його помітити.

4. У випадку, якщо у статтю — відповідь вносяться редакційні правки, то зміст виправлень необхідно узгодити з особою, яка написала відповідь. Якщо з цією особою неможливо зв'язатися у короткий строк, то рекомендується публікація виправленої відповіді. Однак суть відповіді змінювати не можна.

5. Якщо названа на ім'я особа критикується надто гостро, то відповідно до журналістської етики необхідно, якщо можна, дати і її точку зору.

Захист особи

1. Необхідно захищати людську гідність і честь. Не можна писати про людину некоректно чи принизливо, залежно від кольору її шкіри, національності, походження, переконань, статі чи інших характерних рис.

2. Не можна публікувати негативні матеріали, що стосуються приватного життя осіб або життя їхніх близьких, якщо це не має істотного значення.

3. Публікуючи фотографії осіб, необхідно бути коректним. Фотографія особи не повинна вводити в оману чи ображати. Особлива обережність потрібна під час публікацій фотографій жертв нещасних випадків і злочинів.

4. Публікація прізвищ чи інших відомостей, що можуть призвести до впізнання особи, у публікаціях про злочини обґрунтована тільки тоді, коли цс має істотне значення. Загалом особисті дані не слід опубліковувати до рішення суду, якщо немає серйозних обґрунтувань, викликаних складом злочину і становищем злочинця.

5. Не слід висловлювати власну думку про винуватість особи і передбачати рішення суду чи офіційних осіб.

6. Якщо опубліковано повідомлення про скоєння злочину, затримання злочинця, його ув'язнення, порушення судової справи чи подання скарги, то відповідно до журналістської етики необхідно стежити за перебігом цих подій до їхнього остаточного розв'язання.

7. Принципи захисту особистості застосовуються і тоді, коли використовується інформація з документів та інших офіційних джерел. Доступність інформації не завжди означає, що її можна вільно опубліковувати.