Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§7. Вселюдські цінності й інтереси

Надзвичайно великий інтерес і значимість мають й проблеми співвідношення розглянутих вище цінностей та інтересів із вселюдськими. Ці проблеми лише починають розроблятись у вітчизняній науці.186 Тому не буде зайвим докладно розглянути сутність і характер вселюдських цінностей та інтересів.

З точки зору автора, вселюдські цінності - це непросто сума матеріальних та духовних цінностей всіх народів і не якесь узагальнене їх поняття, а синтез вищих досягнень рук і розуму людства, квінтесенція всієї цивілізації. В економічній сфері - це товарно-грошові відносини, ринок, тощо; в соціально-політичній - правова держава, парламент, право на самовизначення, суверенітет тощо; в духовній сфері - найвидатніші досягнення науки, культури і мистецтва; в сфері моралі - закони й норми поведінки і взаємовідносин людей та народів, що були вироблені протягом тисячоліть, зокрема такі, як взаєморозуміння, милосердя, толерантність, дружба тощо. Такий підхід дає можливість побачити, що, по-перше, термін "вселюдські цінності" є більш коректним, ніж модний нині термін "загальнолюдські цінності". А по-друге, показує необхідність відмови від поділу вселюдських цінностей за ідеологічними, політичними та іншими ознаками.

Цілком об'єктивною реальністю є вселюдські інтереси. Під ними автором розуміється узагальнене вираження насущних потреб всіх народів планети. Вони включають у себе природне устремління людей до самозбереження, саморозвитку і самовдосконалення. Діалектика співвідношення й взаємодій вселюдських, етнічних і національних цінностей та інтересів виключно складна. Однак у політичній та юридичній літературі, в деяких законодавчих актах вона гранично спрощена і зведена майже до аксіоматичного твердження про пріоритетність вселюдських цінностей та інтересів над етнічними і національними. З наукової точки зору така позиція, незважаючи на всю її популярність і привабливість, досить вразлива. Сумнівна вже сама постановка питання про ієрархізацію етнічних, національних і вселюдських цінностей та інтересів, механічний розрив і протиставлення їх одне одному, жорстко постульована субординація. Тут потрібен зовсім інший підхід, а саме - діалектика взаємозв'язку загального і особливого, цілого й часткового.

З точки зору політичної практики теза про пріоритет вселюдських цінностей, і особливо інтересів, над етнічними та національними, м'яко кажучи є непереконливою, малопродуктивною і досить часто спричиняє негативні наслідки. Реальна політика сучасного етапу розвитку цивілізації - це зіткнення, суперництво і протиставлення різних інтересів, зокрема зазначених вище. Бажаючих поступитися етнічними інтересами навіть заради загальнолюдських поки що небагато. А ігнорування інтересів та культурних надбань будь-якого народу може обернутися трагедією для нього і великими втратами для людства. Адже народ і його культура - це частка людства та всесвітньої культури, а із втратою частки збіднюється й може зникнути і ціле.

Досить чітко і пророче з цього приводу висловився М.Бердяєв: "Можна і слід сподіватись зникнення класів та примусових держав у досконалому людстві, але не можна сподіватись зникнення національностей... Національність є позитивним збагаченням буття і тому за неї слід боротись як за цінність".187 Такої ж думки і наш сучасник, російський академік Н.Моісеїв: "Строкатість національної палітри планети Земля - це благо, велике благо, яке дано нам Природою та її законами. Подібно до генетичної різноманітності, різноманітність національна - це захист популяції Homo Sapiens від випадкових мінливостей долі. Адже кожна національна культура, кожна традиція - це пам'ять про досвід Людини. Втрата національної, а отже і культурної різноманітності, подібно до втрати різноманітності генетичної, вкрай небезпечна... смертель- ' но небезпечна для майбутнього людства".188

Звичайно, автор переконаний, що заради інтересів частки (народу) не варто ризикувати інтересами цілого (людства). Ал&тим більше не можна миритись із намаганнями довести пріоритетність етнічних і національних інтересів над вселюдськими, діяти на догоду першим і другим, забуваючи, ігноруючи або протиставляючи третім. Подібні спроби слід вважати ознакою наявності комплексу етнічної та національної меншовартості й кваліфікувати як прояв крайнього етніцизму і націоналізму.

Істина лежить не на шляхах з'ясування, яка з трьох сторін діалектичної єдності етнічних, національних і вселюдських цінностей та інтересів має вважатись головною, пріоритетною, а на шляхах їх всебічного врахування й органічного поєднання, пошуку балансу, а в ідеалі - гар-
монізації. До того ж, ні в якому разі не можна забувати цінностей та інтересів людини і родини. На один щабель мають бути поставлені и однаково високо шануватись, максимал ьно враховуватись і гармонізуватись цінності та інтереси людини -родини - етносу - нації -людства. Не випадково давні греки зводили свої будівлі за законами гармонії. 1 саме ці закони повинні лежати в основі етнонаціональної політики всіх рівнів.