Соціологія культури: Навчальний посібник

Якщо ж проаналізувати новітній розвиток уявлень про власність, характерних для лівих політичних рухів (особливо уявлень про земельну власність), можна відзначити наявність у них глибоко консервативних мотивів. По-перше, це уявлення про обмеженість власності на землю і про зв'язок цієї власності з безліччю обов'язку власника. По-друге, це взагалі обмеження права власності на землю і практичне зведення ролі власника (posessoi) до ролі орендаря, утримувати, коли дійсним власником є держава, що виступає в ролі "сеньйора". По-третє, обмеження комерційного оббігу земельної власносгі. По-четверте, встановлення найтіснішого зв'язку між земельною власністю й особистістю власника, що втілюється в гаслі "Землю тим, хто її обробляє!". Тільки той, хто безпосередньо працює на землі, тобто віддається їй, упредметнює в ній власну особистість, може бути власником землі. Володіння повинне в повному розумінні слова стати "амальгамою" людини і речі, у даному випадку землі.

Протилежний, ліберальний проект припускає повне зняття всіх обмежень на право власності на землю. Земля може необмежено продаватися, купуватися, передаватися в оренду, підлягати будь-якому користуванню аж до зловживання. Вона стає таким же абстрактним товаром, як і будь-який інший товар. Усі пов'язані з нею особистісні, сімейні, історичні та інші символічні асоціації можуть включатися в її вартість (тобто одержувати те ж саме абстрактне грошове вираження), а можуть бути відкинуті як нерелевантні. У будь-якому випадку земля стає відчуженим об'єктом.

Тут мова не йде про порівняльні достоїнства того чи іншого проекту. Нам важливо тільки підкреслити: а) специфіку консервативного ставлення до власності як глибоко особистісного ставлення, що припускає єдність володіння і власника; б) консервативну природу підходу до проблеми власності з боку "лівих" партій і політичних рухів.